Неділя, 23.04.2017, 12:54
Життя Теофіпольщини
Вітаю Вас Гость | RSS
Меню сайту
Архів записів
Головна » 2016 » Червень » 9 » Духовні скарби
10:34
Духовні скарби

І досі перебуваю під сильним враженням від заходу під такою назвою, що відбувся нещодавно в Новоставецькому сільському будинку культури. Це була посвята до 125-річчя з дня народження велета духу, незвичайної людини, людини унікального музичного таланту, керівника сільського народного аматорського хору, непересічної особистості, справжнього українця Антона Калениковича Ярощука.

О, як любив він рідний край, і в щастя, і в негоду…

Стежинами його тернистого життя неспішно вели всіх, хто цього дня прийшов, аби пошанувати  пам’ять славетного земляка, вчителі Новоставецької ЗОШ І-ІІІ ступенів Світлана Павлюк та Наталія Шершун(його правнучка). Народився Антон Ярощук у Новоставцях в далекому  1891 році, змалку любив співати, ходив до церкви. Вчився у церковно-приходській школі, згодом закінчив двокласне народне училище, вчителював в Манівцях та Старокостянтинові. У 21 рік призвали його в царську армію, служив в Петрограді, був писарем при штабі. Водили солдатів до церкви, став він там співати, та так, що взяли його  регентом хору. Порадили йому батюшки  вступати до  Петроградської консерваторії на диригентський факультет. На вступних іспитах здивував всіх, бо ж зіграв, не знаючи нотної грамоти, етюд Баха на скрипці. То ж і службу відслужив, і консерваторію закінчив. 
Після служби та навчання повернувся у Новоставці, спочатку працював тут вчителем початкових класів, потім – знову у Старокостянтинові. У 1929 році одружився, осіло подружжя у Новоставцях. Працював Антон Каленикович вчителем музики та початкових класів, керував церковним хором і до війни, і в окупацію.
Далі про свого батька зворушливо розповідала його донька Світлана Антонівна, вчителька-пенсіонерка початкових класів:
 Про мого батька у дитячі літа я мало пам’ятаю, бо ж я народилась у 1939 році, йому вже було 48 років. До його арешту мені виповнилося 6 років. От зринає спогад, як розказував мені казки, водив на екскурсії на природу, як розказував про пташок, показував, як котра співає. Одного червневого дня  1945 року батько повернувся з роботи, був в світлому костюмі, мали сідати обідати. До хати вдерлися чоловіки у формі НКВС, наказали – збирайся. З того дня ми не бачили його 10 років, вирок був суворий: за співробітництво з німцями дали батькові 10 років таборів з повною конфіскацією майна. Я питала маму: за що так покарали батька? А вона мені відповідала – за те, що співав українських пісень.
Покарання відбував на півночі, в Комі АРСР. Ми дуже бідували, мама ходила на заробітки в Западну, підтримували нас батькові друзі Левицькі, Стріхарі, Миронови. Батька ж у таборі від загибелі врятувала музика та пісня, бо табірне начальство, побачивши його талант, доручило керувати хором малолітніх безпритульних, навчав музики і їх дітей. 
Батько повернувся у 1955 році. Одного ранку до хати зайшов живий скелет у робочій робі, у завеликих черевиках. Це був він. Стали йти сусіди, друзі – Михайло Патлай, Демид Варнацький… Підлікував його Іван Дмитрович Варнацький, справжній лікар від Бога. Та й батько мав велику силу волі, обливався холодною водою, робив вправи. Став працювати в школі вчителем музики, організував хор в сільському клубі, ставив вистави. В роботу занурився з головою, адже музика, пісня воістину була його покликанням, його життям. Він мав  винятковий слух, складав вірші, музику, був дуже наполегливим.  Вже через рік, у 1956 році на огляді у Хмельницькому наш чотириголосий хор вразив журі виконанням пісень, він так бездоганно звучав,  аж старенький композитор Радзієвський впав перед нами на коліна. Присвоїли тоді хору звання «народний». Організував батько і духовий оркестр. Запрошували його створити хор і в профтехучилище в Коров’є, і тут він його зробив.
У 1967 році від постійного неймовірного напруження, виснажливої праці,  від пережитого з ним стався інсульт. Хоч поставив його на ноги Іван Демидович, та батько дуже зажурився, хто ж піде керувати хором.  Не міг уявити себе без улюбленої справи. Невдовзі його не стало, не було якраз поруч Івана Демидовича. Ми втратили дорогу, найріднішу людину, а культура та освіта  – музиканта, диригента, просвітника, талановитого педагога. Про одне дуже сильно жалкую: що не знайшла часу наговоритися з ним за життя, то навчання, то робота. А треба було все відкласти. 
У виконанні чоловічого вокального ансамблю Новоставецького сільського будинку культури прозвучала пісня, яку так любив Антон Каленикович  - «Чуєш, брате мій», пісні з репертуару його народного хору, які заспівали жіночий вокальний ансамбль та хор під керівництвом  Олександра Щура.
І полилися спогади. Пристрасно згадували про Антона Ярощука вчителі-пенсіонери Олена Патлай, Ганна  Верхогляд, а також Надія Коваль, Ганна Паранюк, Святослав Стріхар, Галина Фесун, Ольга Кривошеєва, Тамара Варнацька. А Олена Щур, колишній директор Новоставецького будинку культури, запропонувала започаткувати до дня його народження щорічний фестиваль хорових колективів. Виступила також голова первинної організації ветеранів Євгенія Кренціглова, прочитала свій вірш. 
Новоставецький  сіль-ський голова Анатолій Вальчук подякував організаторам цього чудового заходу, найперше директору будинку культури Людмилі Довжук, бо ж разом з аматорами художньої самодіяльності зробили прекрасну справу – вшанували пам’ять такої великої людини, до кінця відданої українській культурі, українській пісні, рідній землі.  З радістю повідомив, що вулиця імені Котовського у Новоставцях вже перейменована на вулицю імені Антона Калениковича Ярощука.
Кажуть, що людина народжується один раз, а помирає двічі: коли у неї зупиняється серце, і коли помирає пам’ять про неї. Віриться, що пам’ять про Антона Калениковича Ярощука житиме вічно.
Галина Тебенько

 

Категорія: Газета № 45-46 9.06.2016 | Переглядів: 63 | Додав: Korespondent_g | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Форма входу
Пошук
Погода
Календар
«  Червень 2016  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930
Друзі сайту
  • Теофіпольська районна рада

  • Теофіпольська селищна рада

  • Теофіпольська районна державна адміністрація

  • Статистика

    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0
    Новини України
    Copyright MyCorp © 2017Зробити безкоштовний сайт з uCoz