П`ятниця, 20.10.2017, 08:05
Життя Теофіпольщини
Вітаю Вас Гость | RSS
Меню сайту
Архів записів
Головна » 2017 » Липень » 27 » Духовні скарби
11:15
Духовні скарби

Батьківська хата

Стоїть  вона край села старенька, але ще зовсім не похилена, з чистими вікнами і біленькими фіранками. Майже, як у Шевченка, тільки стріха не солом’яна, а уже шифер на ній, який поріс купами зеленого моху.
- Розвали вже її,- кажуть.
А я ніяк не можу.
- Як?!
Зліплена батьківськими мозолями, замішена їх потом. Це ж треба було накопати в глибоких глиняниках в центрі села і навозити возом глини.
(Старші люди ще пам’ятають ці глиняники, там зараз парк та Будинок культури). Привезти возом з Плужного лісу, сокирою обрубати, поставити стовпи на камінцях, вставити риглі, варцаби, викинути верх. А ще намісити глини і наробити вальків, щоб вкласти стіни.
Колись будувались кутком, люди допомагали. А скільки треба було жінкам нажати снопів, намолотити їх, щоб мати чим пошити верх і поновляти їх щороку! Хто пам’ятає, то знає, що то за робота.
 В хаті виросло нас четверо. У ній збиралася вся велика рідня на свята, сусіди на досвітки та вечорниці. Потрібно було напрясти на коловоротку  шпулю ниток з клоччя чи вовни. А пісень скільки переспівано у цій хаті! Про кохання  щасливе і не дуже, про чумаків і козаків, про тяжку панщину. Пісня лилася злагоджено, без регента, без акомпоніатора, а голос в голос,  нота в ноту. А ми, малі,  зачаровані тими піснями, сиділи тихо-тихо.
А як у цій хаті ми чекали Різдвяної куті, Великодньої крашанки і прохолоди, яка віяла від стін  та землі, вбраних липою, м’ятою, татарським зіллям на Трійцю! Хіба це можна забути, хіба це можна зруйнувати?!
А шкільні роки? Морозяні зими, зашкарублі кирзові чоботи, слизькі ковзанки, кучугури снігу під стріху. Веселий, невгамовний сміх дітвори, розпашілі обличчя. Ніхто не хворів. Росли міцними, здоровими. А печені  на черені гарбуза та цукровий буряк?  Смачнющі!
Як і вода, що у криниці, викопаної вручну на подвір’ї.
Стара батьківська хата… Як тебе розвалити або продати, як радять інші? Рука не піднімається.  Продати хату - продати пам’ять про батьків.
Не розвалити, не продати тебе хочу, старенька наша хатино. А побілити, підвести глейом призьбу.
Ти  така рідна для мене, немов дитина. Тож збережу тебе, хатино.
Галина Журба

 

Категорія: Газета № 59-60 27.07.1917 | Переглядів: 43 | Додав: Korespondent_g | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Форма входу
Пошук
Погода
Календар
«  Липень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31
Друзі сайту
  • Теофіпольська районна рада

  • Теофіпольська селищна рада

  • Теофіпольська районна державна адміністрація

  • Статистика

    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0
    Новини України
    Copyright MyCorp © 2017Зробити безкоштовний сайт з uCoz