П`ятниця, 20.10.2017, 07:56
Життя Теофіпольщини
Вітаю Вас Гость | RSS
Меню сайту
Архів записів
Головна » 2015 » Жовтень » 29 » Героям слава
10:28
Героям слава

Повернувся у рідну землю через 73 роки

В кінці літа-на початку осені цього року родина Сардаків з Котюржинець пережила велике потрясіння. В Інтернеті з’явилося повідомлення, що 18 серпня в Росії, в Новгородській області, пошуківці санкт-петербургзької експедиції «Долина» в районі Замошського болота біля села М’ясний Бор знайшли останки солдата. Завдяки його медальйону, що ідеально зберігся, в той же день вдалося встановити його ім’я. Ним виявився червоноармієць Андрій Корнійович Сардак, 1909 року народження. До пошуків родичів бійця підключилися пошуківці з України і вже через кілька днів розмовляли з ними.
Розказує Анатолій Сардак, внук загиблого бійця:
- Дійсно, мій дід,  Андрій Корнійович Сардак, 1909 року народження, у 1941 році, коли почалася Велика Вітчизняна війна, пішов на фронт. Не знаю, коли точно, але бабусі прийшло повідомлення, що він у 42-ому році пропав безвісти. Дуже тяжко жилося їй, вдові, з малим сином. Коли мій батько, Анатолій Андрійович, виріс, не раз звертався із-запитами до військкомату. Але де він загинув, де захоронений, ми так і не дізналися. Аж ось в серпні мій син Толя в Інтернеті прочитав повідомлення пошуковців з Києва, які розшукували Сардаків з Котюржинець, родичів червоноармійця, останки якого знайшли в Новгородській області. Ми зв’язалися з ними, повідомили, що згодні його перезахоронити. Продовж всього цього часу пережили суперечливі почуття: ще більше загострився біль втрати, водночас, раді-ли, що прах нашого батька, діда та прадіда повертається в рідну землю.
Санкт-петербургзькі пошуківці безкоштовно доправили прах Андрія Корнійовича Сардака до Києва, і вже 1 жовтня тут його зустрічала почесна варта та внуки Анатолій і Володимир, правнук Толя. До вечора були в Котюржинцях,  маленьку домовину занесли в батьківську хату, що досі збереглася. Толя, семінарист Почаївської семінарії, помолився за упокій невинно убієнної душі. Переночував прах бійця в оселі внука Анатолія, на другий день отець Іоанн відслужив тут похорон. Під сумні звуки духового оркестру труну доправили до церкви. Все село, люди з Карабіївки та навколишньої округи прийшли віддати шану земляку, який через 73 роки нарешті знайшов вічний спокій у рідній землі.
- Наша родина, - каже Анатолій, - вдячна всім, хто розділив з нами це горе, і цю радість. Особливо дякуємо голові благодійного фонду «На благо України» Вадиму Лейві, його директору Наталії Томчук,  бо ж вирішили питання з надання пального для буса, щоб забрати домовину з Києва додому. Дуже вдячні і голові ФГ «Карабіївське» Миколі Іванюку за допомогу в організації поминок, першому заступнику голови райдержадміністрації Петру Віль-шинському, заступнику голови Тетяні Фільчук, завдяки яким на похороні грав духовий оркестр. Тепер будемо доглядати могилу, приходити до неї. Будемо по-християнському споминати нашого предка, молитися за нього.
Кажуть, війна не закінчилась, допоки не похований останній солдат. Вже більше семи десятків років нагадує про себе Велика Вітчизняна війна. Нагадує обелісками в пам’ять про загиблих, братськими могилами, незагойним болем в серцях А скільки їх, безіменних бійців, ще лежать в сирій землі неупокоєнними… Та на одного стало менше.
Галина Тебенько

Історична довідка
Велика Вітчизняна війна 1941-1945 років стала справжньою трагедією для народів колишнього СРСР, бо ж поряд з великими перемогами, вона сповнена жахливими поразками, прорахунками командування, особливо на початку війни. Село М’ясний Бор у Новгородській області стало місцем кровопролитних битв в 1942 році. Тут практично повністю загинула Друга ударна армія генерала Власова. На північний захід від села є місце, яке носить назву «Долина смерті». Тут загинула величезна кількість червоноармійців та німецьких солдатів. В кінці 1941 року в рамках операції по деблокуванні Ленінграда, Червоній Армії вдалося прорвати оборону німецької армії біля М’ясного Бору. Бійці Другої ударної армії стали стрімко просуватися в напрямку стратегічно важливого пункту Любані. За коридор, що утворився, в районі М’ясного Бору йшли жорстокі бої. Протягом всього періоду цієї операції, з грудня 1941 по червень 1942, його ширина мінялася від 3-4 кілометрів до вузького, в 300 метрів, простору, що безперестанку прострілювався. Складнощі в постачанні армії через цей вузький коридор обумовили невдачі Любанської операції і призвели в кінцевому результаті до загибелі Другої ударної армії. 25 червня 1942 року німецькій армії вдалося ліквідувати цей коридор, і Друга ударна армія повністю опинилася в оточенні. Бійці Червоної Армії продовжували хоробро битися, але вони були приречені. Більшість з них або загинули при спробі вирватися з оточення, або потрапили в полон. Деякі історики вважають, що досі в М’ясному Бору залишаються неупокоєнними останки 500 000 радянських бійців. Звільнили  це село  лише в 1944 році. З того часу це місце перетворилося  в аномальну зону, де не співають пташки, куди не заходять дикі тварини. Воно оточене таємницями та легендами. Є багато свідчень очевидців, які бачили тут привидів загиблих бійців.

 

Категорія: Газета № 88-89 29.10.2015 | Переглядів: 194 | Додав: galina_tebenko | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Форма входу
Пошук
Погода
Календар
«  Жовтень 2015  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031
Друзі сайту
  • Теофіпольська районна рада

  • Теофіпольська селищна рада

  • Теофіпольська районна державна адміністрація

  • Статистика

    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0
    Новини України
    Copyright MyCorp © 2017Зробити безкоштовний сайт з uCoz