Середа, 28.06.2017, 17:04
Життя Теофіпольщини
Вітаю Вас Гость | RSS
Меню сайту
Архів записів
Головна » 2016 » Листопад » 10 » Грані буття
11:53
Грані буття

Ростислав  Лисюк: медицина в Теофіполі завжди була на висоті

Впевнена, що немає в районі людини, яка б не знала Ростислава Григоровича Лисюка, немає родини, якій він, лікар від Бога, хірург високої категорії, відмінник охорони здоров’я не допоміг у скрутну хвилину. Адже робив складні операції по видаленню злоякісних пухлин, на шлунку з приводу виразкової хвороби, операції жовчно-кам’яних хвороб, перитонітів різної етіології та ін.. Врятував за роки своєї роботи в райлікарні тисячі життів. А прийшов працювати Ростислав Григорович у Теофіполь у 1960 році після закінчення Чернівецького державного медичного інституту. Спочатку був хірургом, з 1967 по 1976 рік - заступником головного лікаря по лікувальній частині (начмедом). З 1976 року до виходу на пенсію завідував хірургічним відділенням райлікарні. Працювала медсестрою і його дружина Людмила Олександрівна. Обрали професію медиків і його дочки Ольга та Ірина, поповнив сімейну династію лікарів  і зять Василь Ковтуняк. Стали лікарями і онуки Андрій та Наталя. Нагороджений Ростислав Григорович медалями «За доблесну працю», «За трудову відзнаку» і Почесною Грамотою Президії Верховної Ради України. До речі, визнає тільки останню, бо всі інші, каже, російські.  Незважаючи уже на поважний вік, має  чудову пам’ять. Отож,  побачивши в районній газеті рубрику до 50-річчя відновлення  нашого району, він   люб’язно погодився розповісти про розвиток і становлення  медицини в нашому районі. Але перед тим наголосив, що районну газету дуже любить,  в ній він знаходить чимало інформації, адже знає в районі багатьох людей, отож йому все цікаво.Найголовніше, - розпочав свою розповідь,- що, незважаючи  на те, що  у той час, коли я прийшов  у лікарню, у медицині  була дуже погана матеріальна база, але  працювали досить грамотні  спеціалісти. Втім, аналізуючи прожите,  хочу сказати, що медицина у районі завжди була на висоті, у всі часи мала і має висококваліфіковані медичні кадри. А це дуже багато значить. Тоді  головним лікарем був  хірург Єфим Мусійович Сагайда, його дружина Ніна  Георгіївна -  акушер-гінеколог. Старші люди ще їх пам’ятають. Інтелігентні люди, справжні професіонали у своїй роботі. Як і терапевт Тамара Нестерівна Новіцька, отоларинголог Микола Григорович Шалан, лікар-невропатолог Петро Григорович Сторожук, лікар -  фтізіатр Клавдія Вікторівна Главацька,   педіатр Антоніна Кирилівна Бровчук. Не було тоді окремих відділень, зовсім мало  лікарняних ліжок,  багатьох хворих  доводилося лікувати дома.  Але той факт, наприклад,  що кожного  року народжувалося в районі 800-900 малюків, а дитяча смертність була низькою, говорить сам за себе. Як і те, що не було можливості робити ранню діагностику туберкульозу, але епідемії цієї хвороби не було.
У 1963 році були збудовані дитяче і хірургічне відділення (там, де зараз відділ культури та «Провідна», поліклініка  ж була в парку відпочинку). З часом   почали приїжджати  нові спеціалісти. Першими  ластівками були висококваліфіковані терапевти Галина Віталіївна Моцна та Віталій Іванович Паламарчук, пізніше анестезіолог В’ячеслав Людвігович Мохоров. Поява такого спеціаліста дозволяла вже нам робити  операції. А на допомогу Антоніні Кирилівні Бровчук приїхали педіатри Людмила Іванівна Шеметько та Галина Олександрівна Павлюк, яка, до речі, працює ще й зараз. 
 Після того, як за сімейними обставинами виїхав  з району Є.М.Сагайда із Базалії в Теофіполь приїхали  акушер-гінеколог Іван Михайлович  Борецький, хірург  Микола Степанович Гурін. Працювати було важко, не було медтехніки, автотранспорту. Але в  той час у районі проводилася велика про-філактична робота, до 1 березня, напрклад, лікарі мали оглянути всіх працюючих у колгоспах. Добиралися в села хто, як може, в основному кіньми, бо іншого транспорту не було. Але свою роботу виконували добросовісно і ніхто не марикував на труднощі.
У 1963 році в Теофіполі побудували приміщення хірургії та дитячого відділення (там, де зараз відділ культури та страхова кампанія «Провідна»). Поліклініка ж була у парку культури, там, де зараз знаходиться центр  дитячої творчості. У 1965 році лікарні дали санітарний УАЗ.
Звичайно, справжній під-йом у медицині, як і в інших галузях в районі, розпочався на початку 70-их років.  З будівництвом цукрового заводу тут було збудовано відділення лікарні на 50 ліжок. В багатьох селах району почали будуватися нові приміщення медичних закладів. У 1979 році споруджено центральну районну лікарню на 340 ліжок. Побудувався і будинок для лікарів, отож в Теофіполь  почали приїжджати нові молоді кадри. Після  Борецького головним лікарем став Михайло  Броніславович Монастирський, пізніше Микола Пилипович Люлько. Я ж в той час був начмедом, отож моїм завданням було оснащення райлікарні медичним устаткуванням. Опікувались всім цим партійні органи, які допомагали, контролювали. В  той час, звичайно,  було все, отож проблем не було і  помаленьку лікарня була забезпечена всім необхідним. До речі, один рентгенапарат та операційний стіл, які я тоді придбав, служать і донині. Все це забирало у мене багато часу, можна сказати дорогоцінного часу, адже  я проводив багато операцій.  Пам’ятаю, коли мене нагороджували Почесною Грамотою Президії Верховної Ради,  зробили запит про їх кількість. А в нас і донині в лікарні ведеться їх облік. Отож тоді  підрахували, що їх було уже 20 тисяч. Моєю надією і опорою у той час був лікар від Бога, справжній професіонал, на жаль, нині вже покійний  Володимир Кузьмович Кухарук. Я вірив йому, як сам собі, отож міг покластися на нього у будь-яку хвилину. Донині не можу змиритися із його смертю, адже ця людина могла б ще так багато зробити.
Хороших лікарів у нашій лікарні було і є чимало. Вони приїхали сюди ще в 70-80  роках. Є цілі сімейні династії, висококваліфіковані спеціалісти. 
 Була забезпечена  лікарня  і необхідним транспортом, ліками, адже лікування хворих  було безкоштовним. Діяли кабінети функціональної діагностики, рентгенологічні і фізіотерапевтичні, зубопротезна, бактеріологічна і клініко-біохімічна лабораторії.
Не можна не згадати і сільську медицину. Хороша  лікарня збудована місцевим меценатом працювала у Базалії, було збудовано лікарню у Волиці-Польовій, Шибені, Святці, Поляховій. Тут працювали чудові лікарі Альфон Альбінович Салацінський, Юрій Володимирович Зайонц, Віра Василівна Карнась, Поліна Андріївна Бундзяк та багато інших, всіх сьогодні важко згадати. В районі діяло 45  фельдшерських та фельдшерсько-акушерських пунктів. Одне слово, за матеріальним забезпеченням наша  районна медицина стала однією з найкращих в області. 
Дуже прикро, що сьогодні все змінилося, але  не в кращу сторону. Люди лікуються за свій рахунок,  заробітні плати медиків невисокі, йде постійне скорочення медперсоналу, а про придбання нової  сучасної медтехніки й говорити годі. Хочеться вірити, що все це незабаром закінчиться  і наша країна, в тому числі і медицина,  знову процвітатимуть.
Вела розмову 
Лідія Пейда 

 

Категорія: Газета № 89-90 10.11.2016 | Переглядів: 70 | Додав: Korespondent_g | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Форма входу
Пошук
Погода
Календар
«  Листопад 2016  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
282930
Друзі сайту
  • Теофіпольська районна рада

  • Теофіпольська селищна рада

  • Теофіпольська районна державна адміністрація

  • Статистика

    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0
    Новини України
    Copyright MyCorp © 2017Зробити безкоштовний сайт з uCoz