Четвер, 29.06.2017, 06:54
Життя Теофіпольщини
Вітаю Вас Гость | RSS
Меню сайту
Архів записів
Головна » 2016 » Листопад » 10 » Грані буття
12:07
Грані буття

Працювали  самовіддано, на  перспективу

Теофіпольський став був перетворений на місце масового відпочинку населення. Тут купалися  сотні людей, діти плавали на катамаранах. У ставку було дуже багато річкової риби, бажаючі могли скористатися човнами. Зараз же все навпаки. У ставку рідко хто купається, немає ні човнів, ні катамаранів, ні риби. Зате  встановлені таблички «Купатися заборонено», розбирають дамбу, руйнуються шлюзи, а самозваний власник видушив тут рибу, постійно забруднює воду, не дбає про відновлення біоресурсів. За використання ставу  протягом більше 5 років у  бюджет селищної ради не сплатив жодної копійки. Хоча виловив тут сотні тонн риби. І знову з боку керівників району ніякої реакції, владу ці неподобства не турбують.
Пора, нарешті, вирішувати питання будівництва  районного будинку культури. Випрошуючи   дозволу на його будівництво, мені у свій час довелося кланятися кільком міністрам. З тодішнім міністром культури Олененком, нашим депутатом, дійти аж до першого заступника голови Уряду, багатьох інших чиновників. Як наслідок, об’єкт був включений у державний план, виділені кошти на його спорудження. Міжколгоспбуд освоїв багато коштів для його введення в дію, уже велися опоряджувальні роботи. Саме  на цьому етапі у будівництво втрутився тодішній перший секретар райкому партії Валентин Хоптян ( вклад його у розбудову селища значний). Йому захотілося, щоб у фойє був зимовий сад. А це – перепроектування будови, зрив графіків будівництва, а, найголовніше – випадання з державного плану фінансування. З цього часу і все почалося.
Майже всі наступні керівники району, кандидати у депутати до Верховної Ради  України,  агітуючи за свою персону, обіцяли завершити спорудження будинку культури, але віз і нині там.
 Не так давно попередники теперішніх керівників району палець о палець не стукнули для освоєння виділених державою значних коштів на його забудову, а тому їх передали в інший район. Як наслідок, ми єдиний в області, а може і в Україні район, який немає районного будинку культури, хоч штати є. Отож,  молодь не має елементарних умов для відпочинку. Туляться у приміщенні музичної школи районні бібліотеки для дорослих та дітей. Вважаю, що не слід було руйнувати старий будинок культури до введення в дію нового.
Дуже прикро, що перестав функціонувати санаторій-профілакторій у селі Волиця-Полова. Тут відпочивали і покращували своє здоров’я сотні трудівників нашого і сусідніх районів. Відгуки про цей заклад були хороші, адже тут  мали свою лікувальну воду, лікували так званими «грязями», працював дуже високопрофесійний колектив. Отож, не треба було їхати десь далеко, щоб відпочити і підлікуватись. Велика заслуга в тому, що цей санаторій появився тодішнього голови місцевого господарства П.А. Кравчука. Сьогодні споруда стоїть сиротою, її приміщення пустує, хоча, кажуть, що є якийсь невідомий власник,  який чогось вичікує.
Було б дуже добре, якби хтось із наших мільйонерів (вони в районі є) вклав свої кошти в побудову заводу по розливу лікувальної води типу Миргородська, що  розвідана  в свій час за моїм проханням  геологами біля с. Коров’є.
Багато зробили для перебудови селища, покращення його благоустрою голова райвиконкому М.П Сліпчук, його заступники М.Д Войтюк, А.І Доманський, архітектор Б.Я.Щепа. 
Хочу ще раз наголосити на значній ролі в досягненні успіхів в усіх галузях народного  господарства району, розбудові селища і сіл депутата Верховної Ради СРСР Зінаїди Возної. Вклад  її в цю справу незаперечний і про це владі не слід забувати.
Населення району з радістю і великою надією зустріло проголошення незалежності України. Новим керівникам В.К.Шуляку та В.П.Пожалюку довелось багато зусиль докласти, щоб в умовах перебудови зберегти і примножити здобутки району.
Продовжувалась газифікація сіл, споруджувався храм у Теофіполі, благоустроювалось селище. Проте через деякий час країну охопила економічна криза. Багато людей втратили роботу, через гіперінфляцію різко зросли ціни на продукти харчування, інші товари. Населення одержувало зарплату купонами, завдяки яким люди стали бідними мільйонерами. Люди фактично втратили свої заощадження.
Під час масової приватизації підприємств держава обдурила населення. Об’єкти фактично прихватизовувались. Людям не говорили хто купує, за яку ціну. 
    Більше 20 років не працював невідомо ким приватизований новий завод продтоварів у Базалії, у спорудження якого дуже багато зусиль доклала тодішній директор Людмила Лазарєва. Добре, що нещодавно бізнесмен із Туреччини хоче оживити підприємство.
Фактично був знищений  і невідомо ким приватизований сирзавод, хоч на той час, коли він перестав працювати, район виробляв молока стільки, скільки 5 сусідніх районів області разом узятих.
За безцінь розбазарювались десятки об’єктів торгівлі, побуту. Не стало і до цього часу немає в райцентрі готелю. Розбазарювалась і техніка, інші матеріальні цінності. Так у країні появились мільйонери і мільярдери. Зате основній масі населення вручали ваучери, на які невдовзі мали поступати відсотки від прибутків підприємств. Але замість цього люди одержали комбінацію із трьох пальців. До цього часу ніхто із керівників країни, політиків  про них не згадує. Почалася розруха і в сільському господарстві. Добре, що селяни одержали наділи землі, але у цей час у багатьох селах зникли ферми, різко зменшилось поголів’я худоби, виробництво основних видів продукції полів  і ферм, не засівалися поля, тисячі селян втратили роботу.
Реформування села проходило дуже болісно. Зверху не було дано чіткого плану цього процесу. Керівникам на місцях доводилось самим вирішувати яким шляхом йти. Треба віддати належне тодішнім керівникам нашого району, які зуміли  грамотно це зробити. До них навіть їздили по науку з багатьох районів області.
Я у цей період працював Теофіпольським селищним головою. Всі свої зусилля та апарату ради спрямовував на дальший благоустрій містечка. У цей час було заасфальтовано і висипано жорствою чимало вулиць, надання допомоги забудовникам.
Завершуючи свою розповідь, хочу із вдячністю згадати плідну участь у розбудові району районної газети «Життя Теофіпольщини». Коли я прибув у селище,  її редакція розміщувалась в одній із кімнат у приміщенні райкому партії. Тоді редактором був В.П.Шептицький. У непростих умовах журналістський колектив висвітлював життя району. Працювало у нас і районне радіо, пізніше і телебачення. З часом було збудовано приміщення районної газети і друкарні.
За 50 років багато зроблено по розбудові райцентру і району. На жаль, останнім часом темпи розвитку дуже впали, руйнується навіть те, що було зроблено. Хочу побажати теперішнім керівникам усіх рівнів докладати більше зусиль для розбудови району, усіх сіл і селищ, значно більше дбати про людей, покращення їх життя.
Аркадій Медвідь, пенсіонер
смт.Теофіполь

 

Категорія: Газета № 89-90 10.11.2016 | Переглядів: 77 | Додав: Korespondent_g | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Форма входу
Пошук
Погода
Календар
«  Листопад 2016  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
282930
Друзі сайту
  • Теофіпольська районна рада

  • Теофіпольська селищна рада

  • Теофіпольська районна державна адміністрація

  • Статистика

    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0
    Новини України
    Copyright MyCorp © 2017Зробити безкоштовний сайт з uCoz