Четвер, 17.08.2017, 00:30
Життя Теофіпольщини
Вітаю Вас Гость | RSS
Меню сайту
Архів записів
Головна » 2016 » Листопад » 24 » Грані буття
11:20
Грані буття

Дбали про людей і своє добре ім’я

У травні 1962 року я із сім’єю переїхав на проживання у Кунчу. Довго не думав, а зразу ж пішов   на прийом до голови місцевого  колгоспу  Миколи Косенка, про якого був вже багато наслуханий. Він подивився на мій диплом, в якому були лише п’ятірки (лише одна четвірка із історії) і зразу ж направив мене у другу  будівельну бригаду. Тут якраз будували жомову яму та тваринницькі приміщення. Буквально через неділю, на виїзному засіданні правління колгоспу, мене призначили старшим електриком колгоспу. На той час  тут працювала  міжколгоспна дизельна електростанція. Роботи було дуже багато, адже в колгосп входили села Кунча, Тараканівка, Дмитрівка і Теофіполь.  В кожному населеному пу-нкті  був ще  свій електрик, отож, ми старалися робити все вчасно. А роботи вистачало - до всіх будинків треба було підводити електроенергію, модернізувати електропідстанції, адже РЕМу тоді не було, все це мали робити ми. Роботи прибавлялося у жнива, бо треба було обслуговувати зернотоки. Тоді я, пам’ятаю, їздив за запчастинами аж у Херсонську область.
Миколу Кириловича запам’ятав, як чуйну людину, доброго господаря. Ось назву такий приклад. Жили ми у старенькій хаті, отож постало питання про будівництво нової. Я вже був вивіз 20 куб м. каменю. Одного осіннього дня, раненько, до   мого обійстя під’їхав  Микола Кирилович і каже:
- Ти, чув, хочеш  будуватися, а мені чого нічого не кажеш? 
Одне слово, допоміг мені будівельними матеріалами, а ще  сам вибрав для будівництва  гарне місце. Прийшов час і я його також виручив. В той час йому, як голові райвиконкому, побудували нову хату. У ній поставили котла, який опалювався соляркою. В кімнатах, звичайно, від цього був неприємний запах. І ось одного разу Микола Кирилович  покликав мене і запитав, чи не можна це якось зробити по іншому. Я порадив йому встановити електротени. За 5 днів із зварювальником Миколою Мерецьким, який був справжнім майстром своєї справи, ми це зробили. Отож, господар не міг нам надякуватися. Адже в ті часи такої роботи ще ніхто не робив.
А ще добре слово хочу сказати про Філімона Данилюка, який став головою колгоспу після того, як Косенка обрали головою райвиконкому. Він теж був справжнім господарем. При ньому у Кунчі збудовано школу, дитсадок, інші адмінприміщення.  Одне слово, про тих людей, з якими колись довелося працювати, у мене залишилися найкращі спогади. Після відновлення району у 1966 році,  райцентр, населені пункти стрімко розбудовувалися. Особливо у 70-80-их роках. А все через те, вважаю, що були тоді  дуже відповідальні люди, справжні господарі, які знали свою справу і хотіли щось зробити для людей. І їм це вдалося. Прикро, що не зуміли ми багато чого зберегти, можна сказати, змарнували їх працю. Маю на увазі розвалені приміщення тваринницьких комплексів, цегельних заводів, будівельних організацій, сільгосптехніки і т.п. Треба нам думати, що ми залишимо нашим нащадкам і дбати керівникам району про своє добре ім’я, щоб колись наші внуки згадали і їх добрим словом.
Іван Дишкант, пенсіонер смт.Теофіполь

 

Категорія: Газета № 93-94 24.11.2016 | Переглядів: 60 | Додав: Korespondent_g | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Форма входу
Пошук
Погода
Календар
«  Листопад 2016  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
282930
Друзі сайту
  • Теофіпольська районна рада

  • Теофіпольська селищна рада

  • Теофіпольська районна державна адміністрація

  • Статистика

    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0
    Новини України
    Copyright MyCorp © 2017Зробити безкоштовний сайт з uCoz