Понеділок, 18.12.2017, 11:59
Життя Теофіпольщини
Вітаю Вас Гость | RSS
Меню сайту
Архів записів
Головна » 2017 » Лютий » 2 » Грані буття
10:59
Грані буття

Хай нових днів ще буде безліч…

Кажуть, що людині стільки років, на скільки вона виглядає і почувається. Без перебільшення і без будь-яких лестощів, Аркадію Калениковичу Медвідю  не даси 80. Але сьогодні йому виповнюється рівно стільки. Та, здається, що час для нього зупинився і він, уже років, десь  отак десять, а може і більше, однаковий. Такий же жвавий, енергійний, має чудову пам’ять, а, найголовніше, вміє і старається весь свій вільний час наповнити корисними справами, веде здоровий спосіб життя. А це приносить радість, бажання  завтра знову  зустріти сонце і  радіти новому дню. 
На жаль, життєвий календар невблаганний. Він  безупинно несе нас і щомиті відділяє від того найпрекраснішого в житті острівця, яке ми називаємо дитинством і юністю.  Здається це було тільки вчора...
Тільки вчора пас  свою і су-сідські корови на березі Горині,  адже народився на Білогірщині у селі Вільшаниця, яке розкинулося на її берегах. Дев’ятий із десяти дітей, які були у сім’ї, він рано почав сам собі заробляти на хліб. Ходив у колгосп на роботу. Пам’ятає війну, пережив голод 1947 року.  Незважаючи на все це, закінчив «на відмінно» семирічку і поступив у Кременецьке педагогічне училище. Це були, згадує Аркадій Каленикович, гарні, хоча голодні і холодні роки. Не було, в  що взутися, їсти, часто доводилося добиратися у Кременець пішки. Але юнак встигав скрізь. Грав у духовому оркестрі, співав у хорі, грав у волейбольній та баскетбольній командах, випускав стінгазету. 
 Потім була служба в Армії. Був призваний в неї вже на другий день після випуску. 1956-ий був роком високого врожаю на цілині. Отож, разом із іншими хлопцями, товарняком проїхав весь Казахстан і опинився в недобудованому Артемівську. Чотири місяці важко працювали  в основному на розвантаженні  зерна. Далі служба проходила в Чебаркулі Челябінської області, був курсантом дивізійної сержантської школи, а потім два роки командиром відділення. В Армії змужнів, набрався сили, адже займався лижним та гирьовим спортом, брав участь у художній самодіяльності, був гармоністом, а ще  малював. Одне слово, пройшов тут гарну школу гарту, яка корисна будь-якому чоловіку.
Після демобілізації вчителював на рідній Білогірщині, а ще організував у клубі хорошу самодіяль-ність, із концертами об’їздили чимало сіл району. Незабаром його «посватали» на директора районного Будинку культури. Працював тут п’ять років. Як кажуть, оживив цю роботу, запрацювали гуртки, проводилися цікаві вечори відпочинку.  Одружився,  і  щоб утримувати сім’ю, довелося підробляти: малював лозунги, плакати,  оформляв дошки показників. Саме й тоді зробив спробу малювати картини маслом.
Його ніколи не покидала думка продовжити навчання. Отож, у 1964 році поступив на історичний факультет Київського державного університету.
Незабаром Аркадія Калениковича затверджують інструктором Білогірського райкому партії. З того часу і почалася його так звана партійна кар’єра. Вже в серпні 1970 року – він завідуючий оргвідділом Теофіпольського райкому партії,  в  грудні 1973 року був обраний  його секретарем, а в листопаді 1975 року – другим секретарем. Опікувався  роботою  промислових підприємств, торгівлі, побуту, державного і капітального будівництва, комунальної служби. У ті роки багато зробив по розбудові нашого району, благоустрою райцентру. А ще він відповідав за  добір,  розстановку і виховання кадрів, до яких  тоді були дуже високі вимоги. Вони повинні були постійно підвищувати свій освітній та фаховий рівень. Тоді ж у 1979-1984 роках  і сам здобув ще одну вищу освіту у Кам’янець-Подільському сільгоспінституті – вчений агроном.
- Сьогодні приємно згадувати, - каже Аркадій Каленикович,- що багато тих, кому давав рекомендації на відповідні посади, стали хорошими керівниками і чимало зробили для становлення нашого району. Це Василь Шуляк, Олександр Мазурок, Павло Ліщук, Вікентій Походощук,  Сергій Стучинський, Едуард Чернецький, Зіновій Марків та інші.
З вересня 1988 по березень 1990 року – Аркадій Каленикович працював головою райвиконкому. Тоді багато уваги приділив будівництву доріг.
Саме з його ініціативи була виготовлена проектна документація на спорудження такого необхідного  у Теофіполі  елеватора, але його будівництво так і не розпочалося  через  розпад СРСР.
Чимало зробив Аркадій Каленикович, будучи  три роки на посаді директора підприємства «Агропослуги». А в серпні 1995 року його обирають селищним головою. І на цій посаді зарекомендував себе, як справжній господар, було заасфальтовано і висипано жорствою чимало нових вулиць і провулків, зроблено велику роботу по їх ремонту. Великий вклад Аркадія Калениковича у будівництво Свято-Покровського храму. Це і збір коштів  на його зведення, придбання дзвонів,  виділення огорожі. Ще за радянських часів саме він із Анатолієм Доманським та Миколою Сліпчуком замовили у Львові, у нашого земляка-архітектора Володимира Блюсюка необхідну документацію. Без цієї ініціативи храму могло б і не бути.
Про Аркадія Калениковича Медвідя  можна розповідати багато, адже людина він ініціативна, ніколи не любить сидіти без діла, будь-яку роботу виконував добросовісно,  дуже  переживав за доручену справу і старався  доводити її до кінця, а, що найголовніше, хотів залишити гарний слід у пам’яті жителів нашого селища. Безумовно, що це йому вдалося. Він і нині  займає активну життєву позицію, йому  не байдужа доля Теофіполя, не боїться  сказати гострого слівця  на адресу влади, висловити свою думку на сторінках газет.
Дуже переживав, коли у 2001 році пішов на заслужений відпочинок.  Адже не звик без діла. Але не така він людина, щоб собі його не знайти. Згадав про своє юнацьке захоплення – малювання. Не може уявити себе цей чоловік і без книги, має чудову домашню бібліотеку, в якій більше двох тисяч книг,  отож чи-тає, дещо вже вкотре перечитує. Ще одне улюблене заняття  - розгадування кросвордів. Любить порибалити, непоганий грибник.  Із великим задоволенням працює на городі, в садку, веде домашнє господарство. А ще допомагає дітям, внукам, дочекався правнучки.
- Всього, що добився в житті,- каже,  добився своєю працею, своєю наполегливістю,не мав «волохатої» руки, яка б  допомагала, жив скромно, сім’я «не вилазила» із кредитів. Такий вже я  народився, за що щиро  безмежно вдячний  своїй мамі.
Що можна побажати людині в день такого високого ювілею? Ну, звичайно, найперше, міцного здоров’я і світлої пам’яті. Хай Бог пошле вам, Аркадію Калениковичу, ще безліч нових днів, сповнених тільки добром і радістю, любов’ю рідних і близьких вам людей, хай ваша життєва стежина рівно в’ється до славного сторіччя і, навіть тоді, хай не буде їй зупину. 
Лідія  Пейда

 

Категорія: Газета № 9-10 2.02.2017 | Переглядів: 78 | Додав: Korespondent_g | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Форма входу
Пошук
Погода
Календар
«  Лютий 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728
Друзі сайту
  • Теофіпольська районна рада

  • Теофіпольська селищна рада

  • Теофіпольська районна державна адміністрація

  • Статистика

    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0
    Новини України
    Copyright MyCorp © 2017Зробити безкоштовний сайт з uCoz