Неділя, 24.09.2017, 18:46
Життя Теофіпольщини
Вітаю Вас Гость | RSS
Меню сайту
Архів записів
Головна » 2017 » Лютий » 9 » Грані буття
11:47
Грані буття

Історію змінити неможливо

Продовження, початок у газеті № 9-10 від 2 лютого 2017 року

Захист Теофіпольщини від наступу німецьких військ 
Після підписання Центральною Радою 9 лютого 1918 року Брестського миру з Німеччиною,  18 лютого 1918 року почався наступ німецьких військ проти радянської  Росії, яка захопила частину України і Київ. Разом з німцями на Теофіпольщину у свої маєтки повернулися поміщики. Вони стали розправлятися з біднотою, що зазіхнула на їх власність. Селян піддавали всіляким екзекуціям, з них при допомозі каральних загонів стягували непосильні контрибуції. Такі дії викликали у селян широку хвилю протесту і обурення, що вилилося у повстання. Очолив його Петро Шишко. Озброєні повстанці заарештували багатьох поміщиків, зокрема, фон-Бюлова, Кноля, Корнатовського та інших, які того дня прибули з навколишніх сіл на богослужіння в Теофіпольський костьол. Їх відвели і посадили в тюрму. Одночасно були взяті під контроль пошта, телеграф, волосна управа і державна варта. Чутки про ці події швидко облетіли всі навколишні села, і в Теофіполь почали прибувати озброєні селяни.
Двоповерховий палац поміщика І.А.Стаховського (на фото), в якому розмістився штаб повстанського загону, став схожий на бджолиний вулик. Всі з хвилюванням чекали якихось надзвичайних подій. Штаб спішно готувався до наступних бойових дій проти німців, які знаходилися у Ямполі та Антонінах і в будь-який час могли вирушити сюди для ліквідації повстання. Керівники повстанців прийняли рішення: випередити німців і напасти на них несподівано вночі. Оскільки до Ямполя було ближче, ніж до Антонін  і там знаходилася невелика піхотна частина (в Антонінах у маєтку графа Потоцького був розквартирований німецький кавалерійський полк), то ухвалили увечері вирушити на Ямпіль. 
В авангарді йшла кінна сотня, а за нею – кілька сотень озброєних повстанців їхали на санях. Ніч видалась темною, небо закрили хмари, тихо падав негустий сніг. Спереду їхав на сірому в яблучках коні командир загону Васюк. Перебуваючи всю війну на передових позиціях фронту, як військовий спеціаліст (був у чині штабс-капітана), він набув чималий досвід і добре знав військову тактику німців та їх моральний стан. Тому ні трохи не сумнівався в успішному проведенні операції.
Як передбачалось, німці не чекали нападу і спокійно спали. Їх караульні пости були зняті без шуму. І коли на вулиці містечка увірвалися повстанці, практично опору не чинили. У полонених відібрали багато гвинтівок, кілька кулеметів, одну гармату і чимало боєприпасів. Переможці були настільки великодушними, що запропонували німцям відправлятись поїздом додому. На ранок загін без жертв повернувся у Теофіполь. Успішне проведення операції піднесло настрій повстанців.
Відпочивши після вдалого походу на Ямпіль, повстанці почали сходитись до штабу загону. У цей час прискакав на коні із села Заруддя звя’зківець з донесенням про те, що по шляху з Антонін на Теофіполь рухається німецька кавалерійська частина. Очевидно, німецькому командуванню в Антонінах стало відомо про роззброєння їх частини в Ямполі. Тому було кинуто сили, щоб розбити теофіпольських повстанців.
За сигналом “тривога” швидко зібрався загін. Артилеристи викотили гармату і навели її в бік ворога. Було зроблено кілька влучних гарматних пострілів по колоні німців. А передовий роз’їзд, що вступив у село Коров’є, зустріли кулеметним вогнем. Відчувши, що доводиться непереливки, німці спішно почали відступати, навіть не підібрали свого пораненого з передового роз’їзду. При допиті німець сказав, що вони й не уявляли, що загін повстанців такий організований і бойовий. А зрозумівши це, вступати в бій з ним не наважувалися.
Через кілька годин після відступу від командира німецького полку з Антонін надійшла телеграма на ім’я командира загону повстанців: на п’ятнадцяту годину наступного дня, на хутір, розташований між селами Шарлаївка і Криворудка, вислати двох парламентарів для переговорів та мирного врегулювання конфлікту. Пропозицію прийняли і в назначений час і місце з належними повноваженнями від штабу повстанського загону прибули Степан Процюк і Авксентій Квасюк.
Теофіпольські парламентарі запропонували супротивнику здати зброю і майно полку. Але представники німецького командування зробити це відмовились. Натомість поставили вимогу, щоб повстанці вільно пропустили їх додому з усім майном і озброєнням, інакше вони будуть пробиватися з боєм. Враховуючи те, що теофіпольці запаслися в достатній кількості зброєю і боєприпасами при нападі на німецькі військові склади на залізничній станції Волочиськ, і, щоб не допустити людських жертв, парламентарі повстанського загону погодились з тим, що німці через 24 години з часу підписання угоди звільнять Антоніни. Так потім і сталося: німці швидко повантажились у вагони і виїхали до Німеччини.
 
    

 

Переглядів: 72 | Додав: Korespondent_g | Рейтинг: 1.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Форма входу
Пошук
Погода
Календар
«  Лютий 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728
Друзі сайту
  • Теофіпольська районна рада

  • Теофіпольська селищна рада

  • Теофіпольська районна державна адміністрація

  • Статистика

    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0
    Новини України
    Copyright MyCorp © 2017Зробити безкоштовний сайт з uCoz