Середа, 24.05.2017, 16:28
Життя Теофіпольщини
Вітаю Вас Гость | RSS
Меню сайту
Архів записів
Головна » 2017 » Лютий » 16 » Грані буття
09:59
Грані буття

Директивна будова дев’ятої п’ятирічки
Із книги І.А. Стасюка «Історія міст та сіл Теофіпольщини
(Закінчення. Початок у № 11-12 від 9 лютого 2017 року)

У  цехах встановили високопродуктивне  угорське і вітчизняне обладнання,  337  електродвигунів загальною потужністю 1680 кіловат. Багато технологічних процесів автоматизовано.
Міністерство після усунення недоробок 19 лютого 1974 року затвердило акт прийняття в експлуатацію Теофіпольського сирзаводу потужністю 40 тонн переробки молока за зміну, в тому числі 25 тонн сиру, 10 тонн масла тваринного і 5 тонн цільномолочної продукції. Почало діяти одне з найбільших підприємств молочної промисловості Хмельницької області. На ньому працювало 139 робітників.
На молоде підприємство отримали направлення ряд спеціалістів із вищою і середньою спеціальною освітою. Серед них В.І.Кошук,  Н.В.Демидчик, В.Д.Пипа, В.О. Храбова, В.П.Сахнова, Т.В. Януль та  інші.
Оскільки Теофіпольський сирзавод – підприємство великої потужності, то з січня 1974 року йому було передано Білогірську виробничу дільницю Ізяславського маслозаводу. Все молоко з Білогірського району надходило на наш завод. 1 квітня 1974 року закрито Базалійський сирцех, а все молоко з його зони стали відправляти також у Теофіполь.
З пуском сирзаводу закрито маслозавод, а його старі приміщення передано комбінату комунальних під-приємств. Директора С.К Козлюка переведено на сирзавод старшим старшим економістом, а згодом призначено головним бухгалтером. На цій посаді він працював до виходу на пенсію.
Колектив заводу наполегливо освоював виробничі потужності, налагоджував виробництво жирного сиру. Уже в 1975 році його було вироблено 254 тонни,  1046 тонн вершкового масла, 1161 тонну  цільномолочної продукції,  7 тонн молочного цукру. Наступного розпочато виробництво сухого молока. Завод випускав масло «Любительське», «Селянське», сир «Буковинський», «Сологуні».
Чимало в той час робилося для підвищення якості продукції. З цією метою у серпні 1974 року на заводі було сформовано дегустаційну комісію, яку очолював головний інженер В.І. Кошук. Комісія оцінювала якість продукції щоденно.
Водночас значна увага приділялась наведенню належного санітарного стану на заводі, було встановлено санітарний – вівторок. Спеціальна комісія у цей день перевіряла санітарний стан у  кожному цеху, на кожному робочому місці. Все це позитивно вплинуло на поліпшення якості продукції.
У 1975 році відбулися зміни в керівництві заводу. Обласне управління промисловості увільнило В.І. Кошука з посади головного інженера і перевело на його посаду завідуючого виробництвом, де він працював більше 25 років. Головним інженером заводу 20 березня 1975 було призначено В.П.Осадчого. Через сімейні обставини і за власним бажанням В.І.Царюка було переведено директором молокозаводу в Хмельник Вінницької області. Новим директором сирзаводу став М.П.Черній, та незабаром він теж через сімейні обставини покинув  підприємство і 15 вересня 1977 року директором сирзаводу було призначено В.П.Осадчого (на фото). Головним інженером того ж року призначили  І.М. Мулярця.
В.П. Осадчий був діловим керівником, який всю енергію й знання віддавав подальшому розвиткові пыдприэмства, збільшенню продукції та підвищенню її якості. Уже  в 1977 році завод успішно виконав виробничі завдання, а за підсумками роботи у першому кварталі 1978 року вийшов на друге місце в області.
Колектив домігся добрих показників з якості продукції.  У 1978 році все масло випускалось вищим сортом, а маслу  «Любительське» присвоєно державний Знак якості.
В.П.Осадчий багато працював над удосконаленням виробництва жирного сиру. У 1979 році Теофіпольський сирзавод в числі перших у республіці почав випускати сир «Голландський» в поліетиленовій плівці.
Щоб поліпшити і здешевити харчування робітників, В.П.Осадчий організував підсобне господарство, де відгодовували свиней. Молочне об’єднання за  це його неодноразово преміювало. 
В.П.Осадчий дбайливо ставився до кадрів. Він був дуже вимогливим до спеціалістів, начальників цехів, не терпів несумлінності в роботі, порушень трудової дисципліни, пияцтва, за що накладав на винуватців суворі адміністративні стягнення.
Коли почав відчутно відставати сирцех, директор запросив з Волочиського сирзаводу молодого спеціаліста В.К. Рудика. 7 січня 1980 року призначив його начальником цього цеху. 
На посаду головного інженера Василь Петрович у лютому 1983 року призначив Т.В.Януль, інженера-технолога, яка багато років працювала начальником лабораторії.
Дев’ять  років В.П Осадчий працював директором заводу. За цей час виробництво жирного сиру зросло  в 1, 8 раз, масла – 1,4, сухого молока – 2,3, молочного цукру в 42 рази. Вироблялося масло «Любительське», «Бутербродне»,  «Селянське», сир «Голландський», «Буковинський»,  «Славутич» та інші. За досягнуті успіхи директора нагородили орденом «Знак Пошани».
26 серпня 1986 року наказом Держагропрому його було призначено генеральним директором Хмельницького молочного об’єднання. Змінив його на посаді В.Т.Гоцак, який працював головним бухгалтером, а головбухом стала Л.А.Пасічник. Новий директор енергійно продовжував удосконалювати роботу підприємства, дбав про поліпшення якості продукції, розширення її асортименту. Передовий досвід Теофіпольського сирзаводу вивчали споріднені підприємства області та республіки. В.Т.Гоцак багато уваги приділяв підвищенню культури виробництва. У 1990 році котельню сирзаводу було переведено на природний газ. А це, в свою чергу, позитивно вплинуло на якість продукції.
Найбільших виробничих показників завод досяг у 1988-1990 роках. Так, у 1990 році було перероблено 56 тисяч тонн молока, з якого виготовлено 1942 тонни вершкового масла, 1269 тонн жирного сиру, 1205 тонн  цільномолочної продукції.
Враховуючи прохання Білогірських районних керівників, 1серпня 1991 року Держагропром УРСР перетворив Білогірську виробничу дільницю Теофіпольського сирзаводу  у госпрозрахункову одиницю – Білогірський молочний завод. Внаслідок цього значно звузилася сировинна зона Теофіпольського сирзаводу, майже вдвічі менше стало надходити молока, скоротилось виробництво масла і сиру. Тоді сирзавод став активніше заготовляти молоко в населення.  У селах були відкриті молокоприймальні пункти, їздові щоденно об’їжджали  двори і збирали молоко.
Враховуючи важкий економічний стан, необхідність переходу до ринку, В.Т.Гоцак вжив ряд заходів щодо оптимізації асортименту продукції. Завод спорудив сучасний високопродуктивний цех з виготовлення морозива, яке користувалося великим попитом. Виготовлялося шість сортів морозива, в тому числі глазурованого в шоколаді. Було відкрито фірмовий магазин «Лілея», де націнка становила лише 7,4%. Тут можна було купити свіже молоко, сир, сметану, інші продукти. Розпочато монтаж устаткування для виготовлення згущеного молока.
Важливим фактором стабільної роботи заводу була постійна турбота адміністрації про створення нормальних житлово - побутових умов його працівникам. Таку турботу вони відчували постійно. Ще під час будівництва підприємства райвиконком порушив клопотання перед міністерством м’ясної і молочної промисловості про спорудження багатоквартирного житлового будинку. Міністерство замість 40-квартирного  на прохання райвиконкому виділило кошти на будівництво 70-квартирного будинку. У 1976 році розпочалося його будівництво, коли святкували піввіковий ювілей заводу, майже усі його працівники одержали добротні квартири. На початку 80-х років адміністрація заводу виділила кошти для кооперативного будівництва 30- квартирного житлового будинку. Щоб повністю вирішити житлову проблему , В.Т.Гоцак прийняв рішення спорудити ще 60-квартирний житловий будинок. У ньому мали розміщатися магазин з продажу молочної продукції, кафе, варенична. Але раптова смерть обірвала його життя.
29 грудня 1995 року на загальних зборах колективу підприємства директором був обраний В.К.Рудик, який працював начальником сироробного цеху.
Теофіпольський сироробний завод був у ті роки великим, технічно оснащеним молокопереробним підпри-ємством.  На ньому діяли цехи: сироробний, маслоробний, лактози, морозива, обладнувався цех згущеного молока, виготовлення спирту, функціонували добре обладнана газова котельня, компресорна, електроцех, очисні споруди,  механічний відділ, працювала ремонтно-будівельна бригада.
На підприємстві працювало 245 чоловік. Колектив пишався своїми передовиками виробництва, такими, як  Н.Т.Балицька, Н.Х.Безштанько, В.М.Залуцький, Н.О. Зелінська,  В.М. Мамонтова, Г.В.Мартинюк, А.О.Мельник, Л.А.Пасічник, Я.М.Петричук, М.С.Пшестемський, Л.К.Рудик, В.А.Якименко.
Гордістю заводу були ветерани Г.С.Квасюк,  Н.В.Вожак, С.І.АнгелюК, О.М.Маринчук, К.А.Маринюк, Н.І.Приступа, О.М.Сторожук, В.А.Ткачук, О.І.Фреюк, Г.Ф.Фурман,Т.В.Януль.
Колектив заводу, незважаючи на серйозні економічні труднощі, відзначив у 1996 році 70-річчя підприємства, після чого розпочалися приватизація і руйнація заводу.

 

Категорія: Газета № 13-14 16.02.2017 | Переглядів: 46 | Додав: Korespondent_g | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Форма входу
Пошук
Погода
Календар
«  Лютий 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728
Друзі сайту
  • Теофіпольська районна рада

  • Теофіпольська селищна рада

  • Теофіпольська районна державна адміністрація

  • Статистика

    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0
    Новини України
    Copyright MyCorp © 2017Зробити безкоштовний сайт з uCoz