Субота, 23.09.2017, 10:24
Життя Теофіпольщини
Вітаю Вас Гость | RSS
Меню сайту
Архів записів
Головна » 2017 » Травень » 11 » Грані буття
10:50
Грані буття

Юність, захоронена в Маньчжурії

Лаврик

Тихо навкруг…
Сопки покрила мла. 
Місяць ясний блиснув з-за хмар, 
В спокої гори сплять…


1939 рік… В сільському клубі – невеликій хатині – звучить привільна, могутня мелодія давнього вальсу – «На сопках Маньчжурії». Жодні танці чи свята не обходились без нього. Мелодія хвилююча, з перекатами, ніби хвилі Тихого океану. То грає духовий оркестр.  Це пісня - плач за померлими.  Всім до вподоби ця чудова мелодія.
Поспішає до клубу і Лаврик з товаришами. Йому всього 20. Високий, вродливий хлопець з темно - русою чуприною, у нього проникливий погляд, він надзвичайно товариський, веселий, заповзятливий до роботи. Улюбленець дівчат-ровесниць. Добре навчався у школі, залюбки співав на сцені, охоче танцював. Завше був душею компанії.
 Не думав і не гадав сільський хлопчина, слухаючи отой вальс, що далеку Маньчжурію побачить на власні очі, захищатиме її від японських інтервентів зі зброєю в руках. А сюжет улюбленої пісні тісно переплететься з його життям.
Пазлики  
хлопцевої долі
Ще рік тому ім’я Лаврентія Захарчука мало що мені говорило. Він походив із покоління, яке ввійшло в розбурхане воєнне лихоліття. Якось почула поміж людей : «Наш Лаврик в 20 років забраний на війну. Загинув в 45-ому. Вся родина його дуже любила». Ці слова змусили мене взятись за журналістське розслідування. Спілкуючись з різними людьми, я стала, епізод за епізодом, немов пазлики у дитячій грі, складати його долю. Звісно, найбільше міг би розповісти молодший брат, Платон, що проживав на Тернопіллі.   На жаль, його вже 20 років немає з нами. Тож допомагали мені  племінниці героя – Віра і Ніна та дружина Платона Леся Павлівна.
 Виявляється, зростав Лаврик у дуже  хорошій сім’ї. Батько – колгоспний бригадир, мати – проста трудівниця. Хлопець мав змогу спостерігати між батьками дружні, теплі відносини.  Виховувались  брати в атмосфері любові. Хлопці тягнулись до науки. Батьки всіляко сприяли тому, щоб діти оволоділи якоюсь професією, мали улюблену справу. 
 Лаврика мобілізували до лав Червоної армії в 1939 році. 
Невдовзі він опинився на фронтах Великої Вітчизняної війни. Починав на війні сержантом. Одержував бойові нагороди, про що свідчить фото того часу.
Ніхто із нині живущих не знає, де, на якому  фронті гартувався характер молодого бійця. Коли ж ворога стали гнати геть із Радянського Союзу, юнака, як одного із достойніших, відправили на навчання в Ульяновське військове училище. То ж у 1944-ому  навчався на скорочених курсах офіцерів.
Брати  
 У Лаврика був брат Платон, на 7 років молодший. Він обожнював старшого, наслідував його. У кожному листі Лаврін згадував про малого, просив допомагати батькам. А Платон все чекав, що ось – ось повернеться Лаврик  додому і він буде гордитися братом-фронтовиком. Скільки жив Платон, не міг без сліз згадувати старшого брата. Так хотілось  бачити його,  спілкуватись, ділитись усім наболілим ! Але доля розпорядилася інакше. Немає у нього брата. Одинаком зростав він у батьків. 
Батьки Лаврика 
Хлопець 6 років пробув на чужині. Тугою віє від його листів батькам. 
Смутком  за рідним краєм, за батьками, яких дуже любив і поважав. Просив надіслати йому свої фотографії, бо давно з дому. Став забувати їхні обличчя.
 Він був улюбленим сином. Коли ж прийшла похоронка, батьки довго не вірили, плакали. Нестерпно було думати, що їхній Лаврик вже ніколи не переступить поріг рідного дому, не посміхнеться до них щиро, лагідно. Завжди, коли на Різдво  сходились родичі, мати з гіркотою говорила про їхню невимовну втрату. А зі стіни, з портрета в дерев’яній  різьбленій  рамі,  мовчки дивився на них Лаврик.   
Операція «Серпнева буря» (1945р)
Японія захотіла відірвати ласий шматок території у Радянського Союзу, ослабленого тривалою війною. Мала за мету просунутись по Сибіру. Спорядила мільйонну Квантунську армію на материк. Але не врахували японці того, що Радянська Армія на той час змужніла, стала сильною, вишколеною. Вирішивши вступити у війну з мілітаристською Японією, СРСР прискорив кінець Другої світової війни.
У той час, коли американські літаки скидали бомби на Хіросіму і Нагасакі, півтора мільйона радянських солдатів несподівано атакували японців у Східній Азії.. 
 Сталін перекинув  багато військ  на маньчжурський кордон. Операція «Серпнева буря»почалася 9 серпня 1945року. В результаті загинуло 84тисячі японців і 12 тисяч радянських  воїнів. Для нашої армії найстрашнішим випробуванням  стала пустиня Гобі. Спека до +56. Ніяких ознак води поблизу. Оманливий міраж зводив  нанівець  надію дістатися до води. Дехто не витримував, помирав від жахливої спраги. Втім, часто після відступу японці  отруювали криниці  стрихніном. Вода стала головною проблемою армії  на Далекому Сході. 
Відчутного результату  у цій операції досягли танкісти. Активно використовувався Тихоокеанський флот. Далекосхідний фронт   при рішучій підтримці Амурської флотилії  форсував ріки Амур і Уссурі, відвойовуючи важливі  стратегічні об’єкти.
Японці відстоювали свої позиції  стійко, а у безвихідному  становищі підривали себе. Серед японських пілотів траплялися «камікадзе», заздалегідь запрограмовані на самознищення.
Радянсько-монгольські війська  у блискавичному наступі  дуже швидко добилися перемоги. Пізніше полонені  японські генерали  зізнаються, що вони очікували наступ не пізніше вересня, коли мине сезон мусонів-дощів, бездоріжжя.
 Шість днів безперервних кровопролитних боїв. Молодий командир Лаврентій Захарчук  зі  своїми  підлеглими  давав нищівну відсіч ворогові. Солдати стояли на смерть. Билися до останнього подиху. І загинули, як герої. 
Завдяки наступальному штурму, Маньчжурська операція  увінчалася перемогою. Це підштовхнуло Японію до капітуляції. Після 25 серпня бойові дії припинилися, а 2 вересня Японія підписала акт про капітуляцію.                                                                               
Співставивши усі факти, я дійшла висновку, що наш земляк Лаврентій Дорофійович Захарчук опинився в самому епіцентрі подій. Він загинув 15серпня 1945 року. А вже наступного дня японські гармати мовчали.
Таких, як він, були тисячі. Маньчжурським краєм, дійсно, пронеслася  буря, лавина вогню, яка нищила все живе на своєму шляху. Земля була встелена тілами загиблих. Ворог-таки не пройшов. Там, біля сопок Маньчжурії, в с.Сідаолінцзи, покоїться прах чудового хлопця із подільського села. Йому було всього 26.                                                                         
Власним життям заплатили герої за те, щоб не  пустити ворога вглиб країни. Як там говориться у пісні, що більше до всенародного плачу подібна?
Біліють хрести
Тихо герої сплять.
Тіні загиблих бродять в пітьмі,
Про смерті в боях гомонять.
Плаче, плаче рідна мати,
І дружина тужить,  рида…
Плаче вся Русь, як людина одна,
Долю свою проклина…
…Відійшовши у небуття в молодому віці, Лаврик не встиг привезти додому наречену. Ні донечки, ні синочка не лишив після себе. Лише світлу пам’ять. На віки вічні. 
Р.S. Я неспроста взялась за історію Лаврика. Вже два роки напередодні Дня Перемоги мене  огортає якесь незрозуміле хвилювання. Ніби я чогось не зробила. Ім’я хлопця все не йшло мені з голови. Може, то його забута, невідспівана  душа добивається справедливості? 
Тепер я спокійна: дізналась про нього все, що було можливо. І розповіла про це вам, дорогі читачі. І ще:  родина хоче відспівати  Лаврика у місцевому храмі. Щоб душі його стало спокійно. 
Минуло  72 роки  після Перемоги. Не забуваймо про їх  подвиг.
Вічна слава героям!
Доброслава Ярова, 
село Святець

    

Категорія: Газета № 37-38 11.05.2017 | Переглядів: 46 | Додав: Korespondent_g | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Форма входу
Пошук
Погода
Календар
«  Травень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031
Друзі сайту
  • Теофіпольська районна рада

  • Теофіпольська селищна рада

  • Теофіпольська районна державна адміністрація

  • Статистика

    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0
    Новини України
    Copyright MyCorp © 2017Зробити безкоштовний сайт з uCoz