Неділя, 17.12.2017, 03:29
Життя Теофіпольщини
Вітаю Вас Гость | RSS
Меню сайту
Архів записів
Головна » 2017 » Серпень » 10 » Грані буття
13:58
Грані буття

 ПРО  СПОМИНИ  НАД  ГОРИННЮ
(Продовження. Початок у № 61-62 від 3.08.2017)

Керівництвом  району здійснювалися  широкі  заходи  по  зміцненню  кадрами  основних  ділянок  роботи.  А  так, як  район аграрний,  то  вся  увага була  прикута  підвищенню  результативності цієї  галузі. З  цією  метою було  проведено системну  ротацію   кадрів.
Так  квітневським  колгоспникам було запропоновано очільником, досвідченого бригади- ра комплексної  бригади із  села  Дмитрівка на  Теофіпольщині,  Івана  Федоровича  Борця.  
Керманичем  у  поляхівському  колгоспі  було обрано  енергійного і  беручкого,  колишнього  лідера  смотрицьких  комсомольців,  директора  середньої  школи,  Олександра  Антоновича Бойцуна.  
 За  короткий  час  очолювані  ними  господарства “ Україна” та  ім.“Комінтерну” вийщли  на  вершину  трудової  слави,   значно  наростивши  обсяги  виробництва сільгосппродукції, зміцнивши  фінансовий  стан та  підвищивши життєвий  рівень  селян. По  суті  вони  вже  стояли  в  шерензі  Героїв,  але  ж  за  відвертість, відстоювання власних думок і окремих  точок зору,  на  верхах  не спішили  присвоювати їм  високі  звання.
По  певних  причинах було  замінено  мудрих керівників у  ямпільському колгоспі “Червона  зірка,”  Івана  Стрільця  на  досвідченого  Степана  Побережняка  із Волиці , у святецькому (мануїльському) колгоспі “Більшовик” Віталія  Тритька на  здібного Анатолія Кушніра.
У  Воробіївці   в  цей  час до  керма  приступив  Тритьків  заступник Іван  Дульчук.  Майже одночасно,  волицький  колгосп ім.  Леніна,  очолив ініціативний,толерантний і  талановитий  організатор виробництва  Петро  Кравчук.
Як  згадують очевидці,  щоденно  у  Білогір’я  із  Теофіпольщини в  основному  автобусом прибувало  кільканадцять  спеціалістів та  керівників  різних  рангів.(Раніше працюючи у  Волочиську  вони  наймали  квартири). Серед  чиновників: Іван  Травінський, Петро Пожалюк, Порфир  Прокопчук, Мусій  Шайдюк — працівники  райкому  партії, Дмитро  Шпиця - ,очільник районного  комсомолу (мій  майбутній однокурсник),  а  згодом Іван  Стасюк -  заступник  голови  райвиконкому. А  також  працівники  системи  зв’язку,  “Союздруку” - Костянтин  Бойчук, Ісай  Вальчук,  Андрій  Постащук, Раїса  Таранчук (сестра  моєї  дружини) та  інші висококваліфіковані спеціалісти.
 Старожили  твердять, що росту і вихованню теофіпольських  кадрів вагому  роль відіграли  колишні  керівники району,  Іван  Якович Сторожук, В’ячеслав  Олійник, Олексій Степанюк, Йосип  Сирваровський, Іван  Серветник  та  інші.
  Оновлений  кадровий  потенціал, вищої  родючості  теофіпольські грунти   та  добре  поставлена  організаторська  робота  дало  плідні  результати.
   А  саме, Олександр  Іванович  зі  своєю  командою, спрямовував згуртованих  керівників та  спеціалістів на  розв’язання  невідкладних  справ,  та завдяки  сумлінній,  самовідданій   праці  простих  трудівників,  район став   помітно  займати  передові  позиції  серед інших в   області.  Вагомо  зросли валові збори  зерна. У 1966  році було  вирощено  порівняно  небачений урожай  зернових,  по  25 цнт з 1 га.
  Зібраний  хліб  не  вміщався на  зернотоках,  його складали  в  бурти  на  дорогах, а  щоб  не допустити  втрат засипали  у  вільні   тваринницькі  приміщення. І по  врожайності  цукрових  буряків   майже  300  цнт/га,  господарства  району зайняли  друге  місце в області. Попереду були  квітневці, поляхівчани,  мануїльці, волицькі  трудівники полів,мокроволянці, ямпільчани  та  інші  сільгоспартілі. Особливої похвали  заслуговують також трударі  господарств,  де  головували: у теофіпольському  колгоспі  Микола  Косенко,  карабіївському -  Микола  Приходько,  гаврилівському — Федір  Стрільчук, човгузівському -  Григорій Бублик  тощо. На  поля до  білогірців почали приїжджати   вивчати  досвід  сусіди: львів’яни,  тернопільчани  і якось  завітав сам  перший  секретар  їх обласних комуністів  Григорій  Шевчук.  
  Район  зростав у  виробничому  та  соціально- культурному  напрямах,  побудовано  хлібзавод,  адмінприміщення,  два  житлові  будинки. Розпочато  будівництво  на  29  об’єктах. Зокрема,  закладено  фундаменти під  зведення  кінотеатру “Мир”,  готелю  на  50  місць, приміщення райпобуткомбінату, райунівермагу, декількох  двоповерхових  житлових  будинків  тощо. Здійснено  меліоративні  заходи   по  осушенню  на 3/4  периметру  райцентру. Встановлено автобусне  сполучення з  Хмельницьким, зі  столицею, Кам’янець- Подільським та іншими  обласними  центрами та  містами.
  У  відповідності  партійних  та  урядових  рішень, було   широко розпочато осушення  заболочених  та  окультурення   земель у господарствах  району  в  заплавах річок , притоків  і  самої  Горині.  Для  трудівників в  колгоспах  замість  трудоднів  започаткувалася  гарантована  оплата  праці, що  підняло  їх  матеріальну  заінтересованість.
Об’єднання з  теофіпольською  територією  дало  значний  ріст  Білогірщині,  тобто риторика , кадрова “навала” виявилася  хибною  і  суб’єктивною думкою.
За  трудову  звитягу  цілий  ряд  трудівників було відзначено  урядовими  нагородами, а О.І. Товстановського нагороджено  орденом  Леніна.
Він жалкує, що  не  вдалося  завершити  розпочате  будівництво  багатьох  об’єктів. Намічав  спорудити  водорегульовану  греблю  на  ріці  Горинь біля  села  Мокроволя.Із  удачею  цього  проекту, можна було  б відновити  вище  по  руслу  ріки,  колишні   панські  водойми у  Тихомлі та Ямполі, Дідківця і Паньківцях.  Але обставини  не  дозволили  цього  зробити.
Напочатку  грудня  1966  року  було  прийнято  рішення продовжити   розукрупнення районів,  що  сприяло  утворення  ще  чотирьох і  серед  них -  Теофіпольського.  
 В   цей  час    Олександр  Товстановський  перейшов  на  роботу у  Дунаєвецький  район, де  його було  обрано  очільником   місцевих  комуністів. А  надалі  на  обласній  вершині, ним, як  другим  секретарем обкому  партії, наполегливо організовувалися заходи по добору, вихованню, розстановки  кадрів, а  відповдно  і  розбудові  Теофіпольщини. Здійснювалася також титанічна  робота, вже  як  головою  облвиконкому  по  впровадженню грандіозної  програми  по  спеціалізації  галузі  тваринництва, побудови  молочно - товарних,  відгодівельних  комплексів та  введенню  потужностей по  виготовленню  комбікормів в  регіоні  тощо. З часом із  зміною  виробничих відносин все  це  було  зведено  майже нанівець.
І  на  столичному  олімпі, як  депутат Верховної  Ради УРСР  кількох  скликань та  мудрий  керівник,  талановитий  організатор сільськогосподарського виробництва,  він  вміло   і високопрофесійно  спрямовував на    широкий  розвиток і зростання  пріоритетну галузь   України.  А  ще у   свій час  був  гідним  радником  на  Кубі,  переконливо  передавав  досвід  господарювання  кубинським  друзям.
Ростислав Троян, член  ради Хмельницької обласної організації ветеранів,  НСЖ  України

              

Категорія: Газета № 63-64 10.08.2017 | Переглядів: 40 | Додав: Korespondent_g | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Форма входу
Пошук
Погода
Календар
«  Серпень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031
Друзі сайту
  • Теофіпольська районна рада

  • Теофіпольська селищна рада

  • Теофіпольська районна державна адміністрація

  • Статистика

    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0
    Новини України
    Copyright MyCorp © 2017Зробити безкоштовний сайт з uCoz