Субота, 25.11.2017, 08:53
Життя Теофіпольщини
Вітаю Вас Гость | RSS
Меню сайту
Архів записів
Головна » 2017 » Жовтень » 26 » Грані буття
10:30
Грані буття

Афганістан  у  наших  серцях
Така випала мені доля, як і десяткам моїх ровесників, що через наше життя пройшов Афганістан, далека, чужа країна, де ми виконували інтернаціональний обов’язок. Тисячі побратимів повернулися додому в «чорних тюльпанах», тисячі отримали поранення, контузії та психічні травми.
 Хочу розповісти про одного з них – Миколу Івахова зі Слобідки Скіпчанської Чемеровецького району. Було  йому всього  19  років.  Тільки-но  закінчив  школу,  пару  місяців  встиг  попрацювати трактористом у місцевому колгоспі, як відразу отримав повістку. Коли  я  разом  із  ще  кількома  хлопцями приїхав  у  Файзабад, Коля там вже служив два тижні. Він нас вводив у курс справи. У провінції Баглан ми охороняли від моджахедів аеропорт. Після 5 місяців перебування там нашу 9 роту  мотострілкового  полку  направили  на  бойову  точку  «Кишим».  Доручили  нам супроводжувати  автомобілі  з  боєприпасами,  продуктами,  інженерним  майном, необхідним  для  охорони  кишлаків.  Наша розвідка  виявила  угрупування  душманів,  які  намагались  увірватись  до  кишлаку  і пограбувати  селян.  Зав’язався  бій,  під  час  якого  Колю  та  ще  двох  хлопців застрелили  із  кулемета.  Микола  дістав  смертельне  поранення  у  шию  та  живіт. Навіть року він не прослужив. 
Я часто згадую Афганістан, своїх побратимів. Думаю  і  про  Колю.  Хороший  був  хлопець.  Давно  збирався  приїхати  до  нього  на могилу,  але  ніколи  не  вистачало часу.  Наприкінці літа йому виповнилося б 52 роки. То ж разом з афганцями Василем Хаб’юком, Юрієм Левицьким та Володимиром Процковим поїхали  провідати матір воїна, розповісти їй про сина, яким хоробрим він був, як загинув, побувати на його могилі. Разом з нами до  будинку  загиблого  навідались  також  і  Михайло  Ліщинський,  голова Чемеровецької районної спілки ветеранів Афганістану, його  заступник Володимир Мельник. Побували ми  і на могилі героя, і біля пам’ятного знаку, встановленого при  в’їзді  у  село,  де вказано,  що  поле,  яке  знаходиться  поруч  нього,  названо  на його честь. 
На  старенькому  будинку,  де  жив  Коля,  висить  табличка  –  «Тут  проживав  воїн-інтернаціоналіст  Микола  Івахов».  Ніколи більше не ступить нога хлопця до своєї хати, ніколи більш не обійме найрідніших людей. Батько Колі пережив сина на 10 років і тепер похований поруч з ним. Мати Надія  Семенівна  по  інший  бік  могили  теж  залишила  собі  місце,  мовляв,  хоч  на тому світі будемо всі разом.
–  «Орден  Червоної  зірки»  і  пам’ятник  на  кладовищі  –  ось  і  всі  почесті,  за  які віддав  життя  мій  Коля,  –  втираючи  натрудженими  руками  сльози казала зморена горем мати, - мені було 55 років, як не стало моєї дитини. Пам’ятаю, як привезли його на подвір’я… Стояв спекотний літній день. Я не могла повірити, що там, у тій залізній коробці лежить моя дитина. Я маю лише дві його фотографії, коли він був у десятому класі і коли його забрали до армії. А так він живе у моїй пам’яті….
34 роки минуло з того дня, як перестало битись серце Миколи Івахова, але у нас, його побратимів, його рідні на все життя залишиться у душі рана, яка попри плин часу і досі болить та ниє.
Петро  Бухер, село Ординці

 

Категорія: Газета № 85-86 26.10.2017 | Переглядів: 22 | Додав: Korespondent_g | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Форма входу
Пошук
Погода
Календар
«  Жовтень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031
Друзі сайту
  • Теофіпольська районна рада

  • Теофіпольська селищна рада

  • Теофіпольська районна державна адміністрація

  • Статистика

    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0
    Новини України
    Copyright MyCorp © 2017Зробити безкоштовний сайт з uCoz