Субота, 20.01.2018, 17:39
Життя Теофіпольщини
Вітаю Вас Гость | RSS
Меню сайту
Архів записів
Головна » 2017 » Грудень » 14 » Грані буття
11:13
Грані буття

Не  втратив  сили  духу

Частинку свого трудового життя  Степан Маринюк присвятив молодій зміні, яку готував до самостійності. Вчив їх бути настирливим у освоєнні професії, яка відкривала юнакам широкий світ. А ще бути  постійно затребуваними суспільством. Щоденно розширював кругозір майбутнім автомобілістам, яких у минулому Теофіпольське професійно-технічно училище готувало до служби в армії.
Його дитинство й юність минули в Михнівці. Народився в селянській сім’ї. Батьки змалечку привчили його вставати вдосвіта, допомагати по господарству. На все життя запам’ятались йому батьківські настанови. Закінчив середню школу. Відслужив строкову. І відразу після приходу з Армії знайшов своє місце у житті. Влився в інженерно-педагогічний колектив профтехучилища.
Минали роки. Молодий майстер виробничого навчання сам мужнів і гартувався в процесі роботи. Його любили учні, поважали старші колеги.
Та один прикрий випадок перекреслив його подальше професійне зростання. Одержав травму. Медики все робили, щоб знову повернути обдарованого фахівця у трудовий ритм. Але, на жаль, не змогли…
Та він не залишився сам на сам із своїми проблемами. Адже поруч були педагогічний та учнівський колективи, профспілкова організація, друзі, колеги. Вони не залишили в біді Степана Івановича. Часто навідують його. А ще, звичайно, має допомогу від держави.
У простору оселю Маринюків ми завітали напередодні Міжнародного дня інваліда. Ми – це начальник Теофіпольського від-ділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Хмельницькій області Ірина Стецюк та начальник відділу страхових виплат цього відділення Микола Шевчук й автор цих  рядків. Господиня дому, дружина Степана Івановича, його надійний тил -Надія Данилівна гостинно запросила нас до  світлиці.  Степан Іванович зустрів  нас теж дуже радо, був  настроєний оптимістично. За цікавою бесідою багато чого довідалися від співрозмовника бо, не дивлячись ні на що,  в міру можливості допомагає дружині вести домашнє господарство, хоча його ноги – це інвалідний візок.
- Та він краще за мене сапає картоплю, - каже Надія Данилівна, - нікому не доручає доглядати за висадженими рослинами томатів. Грядка суниць  також за ним.
- Руки просяться до праці, - продовжує розмову Степан Іванович, - то чому не допомогти? У роботі і час швидше спливає. Робота мені приносить насолоду.
Люди з особливими потребами не  вимагають до себе жалю, тому, що біль-шість з них сильні духом та мають незламний характер. Саме таким є Степан Іванович Маринюк із Михнівки. І все ж, пам’ятаймо про них, не залишаймо їх у біді. 
Здоров’я вам, Степане Івановичу, хай Бог дає  ще на довгі роки. Гарного вам передноворічного настрою.
Андрій Рудюк,
 голова районної ради ветеранів

 

Категорія: Газета № 99-100 14.01.2017 | Переглядів: 29 | Додав: Korespondent_g | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Форма входу
Пошук
Погода
Календар
«  Грудень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Друзі сайту
  • Теофіпольська районна рада

  • Теофіпольська селищна рада

  • Теофіпольська районна державна адміністрація

  • Статистика

    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0
    Новини України
    Copyright MyCorp © 2018Зробити безкоштовний сайт з uCoz