Неділя, 23.04.2017, 12:55
Життя Теофіпольщини
Вітаю Вас Гость | RSS
Меню сайту
Архів записів
Головна » 2017 » Березень » 30 » Хто сіє, той і жне
11:10
Хто сіє, той і жне

Її щедрий урожай

Зустрілися ми з Ольгою Іванівною на другий день після її 90-річчя. Розтривожилася її душа, пригадалося довге життя, переплелись у ньому печаль і радість, правда і кривда.- Не думала, - казала, - що стільки проживу, з малих літ треба було наробитися, а як вчителювала, без щоденника на роботу не йшла, та й вдома треба було справитися, троє дітей росло, корова була, два рази з чоловіком будувалися. Ночами щоденника писала.
Вперше перезимувала цю зиму не в своїй хаті, в рідних  Гальчинцях. Вже тяжко самій було, то тиск, то серце схопить. Забрав син Анатолій до себе у селище цукрового заводу, переживав за матір, тепер невістка Наташа нею повсякчас піклується. Та додому хочеться, промайнуло там її дитинство, юність, там зустріла свою долю, там віддавалась нелегкій вчительській роботі.
Як було її 11 років, помер батько, зосталася мати з п’ятьма дітьми, Оля  була другою дитиною. То ж вся домашня робота була на ній, і в хаті, і на городі, і менших дітей доглядала. Дуже любила з ними няньчитися, певно, такою вродилася, щоб дітей навчати. В школі дуже легко їй математика вдавалася. А які тяжкі роки були, війна, окупація, післявоєнний голод, нестатки. Як школу закінчила, обліковцем в колгоспі робила. Тоді багато хлопців та дівчат з села йшли на вчителів вчитися. Зібралася й вона, мати в дорогу до Острога підпалка спекла, курча зарізала. Йшли пішки, зупинилися в якомусь селі на ночівлю, хтось її тлумачка вкрав. І ніхто не пригостив, а як їсти хотілося!
В педучилищі вчилася залюбки, була дуже старанною, секретарем комсомольської організації. Після закінчення рік математику читала в Божкевичах Млинівського району Рівненської області. Вернулася в Гальчинці, бо вийшла заміж за Івана Рудківського, був офіцер, як призвали на кадрову службу у 39-рму році, то пройшов всю війну, був поранений, демобілізувався у 48-ому. 
Спочатку вісім років читала російську мову та літературу, потім ще вісім років – математику, тоді перейшла на початкові класи. Росли одне по одному діти – Олександр, Світлана та Анатолій. З чоловіком спочатку збудували глиняну хату, потім вирішили ще й цегляну. Як то тяжко треба було наробитися!Всіх дітей вивчили, дали вищу освіту, недоїсти треба було, недоспати.
- Трудно було, дуже трудно, - згадувала, - і несправедливості було доволі, і ніяка комісія в школі мене не минала. Ще ж на комплекті робила, то тепер 5 учнів, і вже клас. А то виходило, що більше 30 учнів, і два класи. І все треба було встигнути. Я на перерву ніколи не виходила, бо на дошці треба було самостійну роботу записати. Та, думаю, щось таки в дітей я вклала. От вчора приїхали мене привітати мої учні Віктор Бурлак та Олександр Бурлак. Казали, що на моїх уроках треба було сидіти і щось робити. А я нікому спуску не давала, всі мали працювати. Боже, яке ж то щастя, коли в класі, як тепер, по кілька дітей, як їх можна вже навчити!
Де не гляне, як не подумає, кругом її учні, багато з них стали великими людьми. Бо ж виплекала щедрий урожай. Та часто їй сниться школа, нібито кінець року, а в неї журнал незаповнений. Хоч ніколи такого й близько не було.
Низький уклін вам, дорога вчителько!  За ваше терпіння, за вашу мудрість, за ваше безмірне добре серце, сповнене любов’ю!  Живіть ще довго-довго, на радість своїм дітям, онукам, правнукам, на радість вашим учням!
Галина Тебенько

 

Категорія: Газета № 25-26 30.03.2017 | Переглядів: 27 | Додав: Korespondent_g | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Форма входу
Пошук
Погода
Календар
«  Березень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031
Друзі сайту
  • Теофіпольська районна рада

  • Теофіпольська селищна рада

  • Теофіпольська районна державна адміністрація

  • Статистика

    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0
    Новини України
    Copyright MyCorp © 2017Зробити безкоштовний сайт з uCoz