Понеділок, 24.07.2017, 15:31
Життя Теофіпольщини
Вітаю Вас Гость | RSS
Меню сайту
Архів записів
Головна » 2017 » Березень » 2 » Лебідка
14:24
Лебідка

Стала хустинка оберегом

Шукаючи героїню наступної «Лебідки», нашої тематичної сторінки про сильних духом жінок, які не зламалися під ударами підступної долі та зберегли найкращі жіночі риси – вірність, материнську жертовність, працелюбність, любов до життя,  гаряче бажання зробити його кращим для своєї родини, пригадалася мені Світлана Цимбалюк зі Строків. Як проводжала у квітні 2015 року, коли розпочалася п’ята хвиля мобілізації,  свого чоловіка Володимира. Як не стримувала сліз, бо ж не зовсім здоровий, і серце боліло, і тиск високий мав,  а вперся, що піде, щоб хлопців їхніх не забрали, іще ж студенти. Як від’їжджав автобус, кинув Володимир дружині через вікно хустинку. Щоб берегла її, як оберіг, щоб чекала його скорого повернення.

А що ж було далі? 
- Повернулася я додому, - розказала при нашій зустрічі, - плачу, не перестаю, хустинку за образи поклала. Одна думка, щоб живим вернувся. Ну, і гризлася, як я сама впораюсь, як без господаря? Бо ж було чотири корови, одна телиця, кобила та купа свиней. Схудла, їсти ж не мала часу зварити, нерви розхиталися. А Володя просив, казав, що корів можу подіти, а щоб кобилу зберегла. Тільки він пішов, заслабають  три корови. Господи, от попробуй. Якось справилася, весь час допомагали мої мама з татом, добре, що через город живемо, його старша сестра Галина Іванівна. Ще ж мучило мене, що сама я взяла йому повістку.  Якось, йду, плачу, а тут циганка ковдри продає. Каже до мене: «Не плач, в тебе добре серце, а він вернеться, от побачиш». Не знаю, чи вона щось знала, та ковдру я купила.
Прожила Світлана в парі з Володимиром вже 23 роки. Як стала дівочитися, то собі придумала, що вийде заміж за старшого хлопця. Так воно й сталося. 
- Володя мій з гарної сім’ї, роботящий, толковий, - посміхалася щасливо, - закінчив в Кам’янці-Поді-льському радгосп-технікум, електрик за спеціальністю, армію відслужив, одним словом – був першим хлопцем на селі. Парубкував, ходив до дівчат і в селі, і по других селах. Я ж вчилася на кухаря в училищі в Коров’єму, ходила до нашого клубу. Якось поладив мені магнітофон, дуже він в електриці розбирався. Стали зустрічатися, півтора року ходили. Ще не було мені вісімнадцяти, як поженилися. Ніколи я не пошкодувала, він в мене найкращий, не без того, часом і посваритися треба, бо ж роботи повно вдома, а обоє ж на роботі. Він електриком в колгоспі робив, а потім в «Україні-2001», я ж вісім років дояркою була. Там треба було наробитися, ще ж вдома четверо корів видоїти, от в мене й диски повискакували. Далі сторожувала в школі, а вже ото третій рік, як тут куховарю. Дуже люблю я дітей, часом і з дому щось принесу, щоб той обід смачним вийшов, бо як за 5 гривень їх нагодувати?
Додому Володимир повернувся 7 липня 2016 року. Був на передовій лінії оборони, ремонтував вій-ськову техніку, має посвідчення учасника бойових дій. До того в церкву не мав часу ходити, хрестика не носив. А як на проводах отець Василь Крисак кожному мобілізованому подарував молитовник та хрестик… Молився щоранку, щовечора, без віри, без молитви про дітей, про дружину – там ніяк.
- Слава Богу, дочекалися, - продовжувала, - наші хлопці Віталій та Вася тим часом позакінчували в Івано-Франківську коледж, здобули вищу освіту, вони ж у нас спортсмени, боксери, стали там, в місті, працювати. Віталій – вчителем фізичного виховання у міській, дуже великій школі, Вася – викладає в коледжі та в спортивній школі.  Вони в нас, як тато, роботящі, змаленьку до роботи привчені, дуже дружні між собою. І що ви думаєте? Пішов менший, Вася, на строкову службу, сказав, піду, і все, тато служив, і я буду. В листопаді минулого року призвався в Національну гвардію, в Львові служить, йому подобається, в змаганнях бере участь, заробив відпустку, може, на Паску додому приїде. Хто його знає, може, ще й на контракт  піде.
Тепер вже точно Світлана знає: жінка має бути сильною, все має перемогти. Має підтримати і чоловіка, підтримати і вибір дітей. Бо ж таки від неї, як співається у пісні, погода в домі, його радість, його втіха. Має ж надихати своїх найкращих на світі улюблених чоловіків на добрі справи, на справжні чоловічі вчинки.
А хустинка та так і лежить за образами, стала ж оберегом їхньої родини.
П.Ковалишина

 

Категорія: Газета № 17-18 2.03.2017 | Переглядів: 35 | Додав: Korespondent_g | Рейтинг: 1.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Форма входу
Пошук
Погода
Календар
«  Березень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031
Друзі сайту
  • Теофіпольська районна рада

  • Теофіпольська селищна рада

  • Теофіпольська районна державна адміністрація

  • Статистика

    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0
    Новини України
    Copyright MyCorp © 2017Зробити безкоштовний сайт з uCoz