Середа, 21.02.2018, 04:25
Життя Теофіпольщини
Вітаю Вас Гость | RSS
Меню сайту
Архів записів
Головна » 2018 » Січень » 18 » Милосердя
15:19
Милосердя

Світ не без добрих людей

Не думали ми, не гадали, що може у нашій сім’ї трапитися таке нещастя, що доведеться стільки пережити. Працював мій чоловік Саша  охоронцем у відділку філії «Рідний край» ПрАТ «Зернопродукт МХП», отримав відпустку на два тижні. Не хвалю, та люди знають, що він роботящий, доброзичливий, завжди всім допоможе, виручить.  І треба ж було, що якраз підбив його товариш поїхати на тих два тижні у Москву, підзаробити. Все зробилося бігом, за кілька годин. Казав, чого буду сидіти, щось хлопцям зароблю, бо ж старший наш Саша вже  вчиться в коледжі, а менший Вітя закінчує дев’ятий клас. От тягнуло його туди. І на другий день тих заробітків, 2 грудня, трактор тросом роздробив йому праву ногу. Завезли його в лікарню, травматолог  ту ногу склав, а треба було ще одну операцію зробити, адже були порвані судини, пучок нервів, м’язи. Але ж то чужина! Через пару днів Сашу забрала до себе у лікарню його двоюрідна сестра Наташа у підмосковне місто Єгор’євськ, бо ж коло нього мала бути близька людина, його треба було доглядати. А там судинного лікаря не було, та й час вже був втрачений. З самого початку ми кілька разів  передавали  гроші, бо ж йому постійно ставили крапельниці, адже біль був нестерпний.
 Не полишили нас в біді родичі, друзі, знайомі, просто небайдужі односельці. Підтримували нас, хто як міг. А як я зібралася їхати, то хата не закривалася. Побула там трохи з ним, і ми прийняли рішення їхати додому, у Хмельницький, до своїх людей, треба вже було вибирати між життям і смертю. Адже могла початися гангрена чи зараження крові. Слава Богу, що нас знайшов з Дмитро Погуденко, його мати з Колісця, і він завжди признається до земляків. І він своїм бусом привіз нас  у Хмельницький, в обласну лікарню. Тут Саші зробили операцію, ногу довелося ампутувати. Дуже важко з цим змиритися, та, головне, що він живий. Вже тепер вдома, хоч час реабілітації буде тривалий, ми гаряче віримо, що він поправиться, що буде ходити, що все в нас знову буде добре.
Всім, хто нас підтримав, щиро дякуємо, низько вклоняємося. Зичимо здоров’я та щастя. Що таке щастя, для себе ми зрозуміли: головне, щоб були живими ті, кого ми любимо.
Оксана Петлюк, 
село Колісець

 

Категорія: Газета № 3 11.01.2018 | Переглядів: 43 | Додав: Korespondent_g | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Форма входу
Пошук
Погода
Календар
«  Січень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031
Друзі сайту
  • Теофіпольська районна рада

  • Теофіпольська селищна рада

  • Теофіпольська районна державна адміністрація

  • Статистика

    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0
    Новини України
    Copyright MyCorp © 2018Зробити безкоштовний сайт з uCoz