Понеділок, 23.10.2017, 12:44
Життя Теофіпольщини
Вітаю Вас Гость | RSS
Меню сайту
Архів записів
Головна » 2016 » Квітень » 7 » На часі
10:15
На часі

Були одними з перших

26 квітня 1986 року на Чорнобильській АЕС сталася найбільша в історії атомної енергетики аварія. Реактор четвертого енергоблоку вибухнув, радіоактивні частки йоду, стронцію та цезію поширилися на північну частину України, Білорусі, Прибалтики, Польщі, Швеції, Фінляндії та інших країн. Чорнобильська катастрофа спричинила великі людські жертви, Чорнобиль став символом атомної небезпеки у світовому масштабі. Жахливі наслідки цієї найбільшої техногенно-екологічної катастрофи позначатимуться на житті не одного покоління.
Сотні  тисяч людей різних спеціальностей – пожежники, зв’язківці, водії, трактористи, міліціонери, військові, медики, будівельники, кухарі – стали учасниками ліквідації наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС.  Брали участь у ліквідації і більше сотні жителів Теофіпольського району. Одним із перших ліквідаторів був Анатолій Стучинський, тепер пенсіонер МВС, полковник міліції у відставці. Ось його розповідь:
- У той час мені було 28 років, я, старший лейтенант,  навчався на 6-місячних курсах в Київському центрі першочергової підготовки працівників МВС. 25 квітня близько 23 години вечора актив та викладачів по тривозі зібрали в кабінеті начальника учбового центру генерал-майора Михайлюка. Тут ми дізналися, що на ЧАЕС ученими був проведений невдалий експеримент по зупинці реактора на випадок його термінової зупинки у разі необхідності та непередбачуваної ситуації. Зі слів генерала, для зупинки, припинення роботи реактора потрібно було пройти декілька етапів його охолодження і подальшої зупинки на це потрібно декілька днів, а це був експеримент. Як виявилося – фатальний. Було сказано, що ситуація виходить з-під контролю і ми негайно повинні виїхати в Чорнобильську зону.
Наш навчальний центр по тривозі був зібраний майже за годину, і коли о 1 годині 26 хвилин стався вибух, ми про це не знали, бо вже були в дорозі. Цілу ніч ми їхали до Прип’яті, і коли вже майже в’їхали в місто, нас повернули у Чорнобиль. Тут ми на озимому полі провели день та ніч, а вже у першій половині дня 27 квітня прибули  у місто енергетиків  Прип’ять. Мене призначили командиром взводу, заступником – молодшого лейтенанта міліції Віктора Ліщука, мого земляка з Кунчі. З цього дня по 30 квітня ми проводили евакуацію жителів цього міста, охороняли квартири, майно, автомобілі, магазини від мародерів. Жителям тоді говорили, що потрібно негайно виїхати, з собою потрібно забрати лише документи, речі першої необхідності, продукти харчування на три дні.
Евакуація пройшла швидко, поспішно, але без паніки, бо ж всім пояснювали, що це на 3-4 дні, потім усі повернуться до своїх домівок. Ніколи не забуду цього красивого, новенького, великого, чудового, немов із казки, міста. Ніколи не забуду нічної мертвої тиші у тепер вже мертвому місті…
Дивуюсь витримці, стійкості, мужності медиків, пожежних, пілотів гелікоптерів, працюючому персоналу атомної станції, які ще чотири дні виконували свої обов’язки.
Рівень радіації був високий, ми були без будь-яких засобів захисту, хіміки ж правди не казали, хоча всі прилади з виміру радіації «зашкалювали». Згідно картки обліку доз радіоактивного забруднення з 27 по 30 квітня 1986 року отримав дозу 14, 708 рентген. Згодом комісія УМВС переглянула ці записи і згідно встановленого коефіцієнту доза опромінення становить 29,14 рентген.
Згідно наказу МВС УРСР № 145 від 31 травня 1986 року за підписом міністра внутрішніх справ УРСР  генерал-полковника внутрішньої служби І. Гладуша був нагороджений Почесною Грамотою МВС Української РСР «За добросовестное отношение и выдержку, проявленные при ликвидации последствий аварии на ЧАЕС». 
У 2006 році відповідно до наказу № 226 МВС України від 6 березня 2006 року щодо вшанування подвигу учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, їх відданості Присязі, мужності та героїзму, готовності до самопожертви заради захисту людства від руйнівного впливу наслідків екологічної катастрофи, отримав спеціальне звання «полковник міліції».
Прикро, що вже після цього мені довелося у судових засіданнях встановлювати свої права та статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС
Серед жителів нашого району, які одними з перших стали учасниками ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, був Іван Бульбах з Теофіполя. Ось і його розповідь:
У 1986 році я працював у «Сільгосптехніці» старшим інженером по експлуатації автотранспорту, наша колона була воєнізована. Одразу після аварії на ЧАЕС, 26 водіїв і мене, як старшого колони, відкомандирували в Чорнобиль для вивезення худоби з радіоактивної зони. В нас було 13 автомашин, по 2 водії на машину, в тому числі бензовоз. Вивозили худобу з села Крива Гора в один із колгоспів під Києвом. 
Пам’ятаю, вся дорога була у два ряди заповнена легковими та вантажними автомобілями, не лише дорога, а й стоянки, двори, палісадники, було багато міліції. Ми бачили, як з вертольотів на реактор, на якому стався вибух, скидали свинець. Тоді нам ніхто не говорив про шкідливість радіації. Коли виїжджали із зони, машини обмивали водою зі шлангів. 
У наступних номерах газети ми продовжимо друкувати повідомлення про чорнобильців нашого району А.Джус.         .

 

 

Категорія: Газета № 27-28 7.04.2016 | Переглядів: 153 | Додав: Korespondent_g | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Форма входу
Пошук
Погода
Календар
«  Квітень 2016  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930
Друзі сайту
  • Теофіпольська районна рада

  • Теофіпольська селищна рада

  • Теофіпольська районна державна адміністрація

  • Статистика

    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0
    Новини України
    Copyright MyCorp © 2017Зробити безкоштовний сайт з uCoz