П`ятниця, 15.12.2017, 22:56
Життя Теофіпольщини
Вітаю Вас Гость | RSS
Меню сайту
Архів записів
Головна » 2016 » Квітень » 14 » На часі
11:12
На часі

149 чорнобильських днів і ночей

Саме стільки перебував на ліквідації аварії у Чорнобилі Микола Степанович Деркач, який нині проживає у Теофіполі. Народився ж він у мальовничому селі Борщівка. 
1986 запам’ятався йому не тільки чорнобильськими подіями. Він був для нього і щасливий, адже цього року у нього народилася донечка Таня.
Його викликали у військкомат вночі 18 червня. На душі було чомусь дуже тривожно, хоча тоді ще ніхто не усвідомлював, яка сталася біда. Йому та його односельчанам вручили повістки і повезли машиною у невідомому напрямку. Ранок зустріли у Славуті. У дивізії пройшли медичну комісію і отримали військовий одяг. Тут же сформували медсанбат і хімвзвод. Саме сюди він і потрапив, адже дійсну військову службу проходив  у хімвійськах.
Доручили Миколі Степановичу авторозливочну машину АРС-16 і на ній він рушив на Овруч. По приїзді цілу добу проходив адаптацію для проходження служби, а після цього направили на Вільчу. Завдання, на перший погляд, було дуже простим - відповідним розчином мити вулиці та будівлі на них.
Проводячи дезактивацію, він постійно був одягнений у респіратор. На вулиці була літня спека, отож можна тільки уявити, як було нелегко у цьому респіраторі. Харчі і питну воду  завозили. Пайок був дуже різноманітний і калорійний: м’ясо, ковбаси, згущене молоко. Щодня просили не панікувати, бути спокійними і врівноваженими. А ще   обов’язково треба було митися вранці та ввечері.
Отак,  проходили дні і ночі,  такі схожі  між собою, як дві каплі води. Щодоби – 35-40  ходок по місту,  миття, переодягання, ви-мір  радіації. Так пролетіли і два місяці.
Після цього  зробили передислокацію на с.Буда-Воровичі, де і працював на машині до кінця служби.
Повернувся  Микола Степанович у рідні краї, маючи статус ліквідатора чорнобильської аварії ІІ категорії.
Але після розпаду Радянського Союзу, коли почали міняти посвідчення на українські зразки, був ошелешений – у повернутому   йому посвідченні  значилася не ІІ, а ІІІ категорія ліквідатора аварії на Чорнобильській АЕС. Кинувся у різні інстанції, але скрізь була глуха стіна.  Не може встановити справедливість Микола Степанович і до сьогоднішнього дня.  Днями має відбутися ще один суд, на який покладає великі надії. А поки що разом із дружиною Анною Степанівною із нетерпінням чекають із АТО сина Олександра, який більше року  вже у Мар’їнці захищає Україну і нас із вами, тобто виконує свій  громадянський обов’язок. Як у свій час робив це його батько.
Тішаться дідусь із бабусею своїми трьома онуками: Іллюшею, Настею і Тарасом і просять Бога, що не повторилися подібні біди у нашій рідній Україні, щоб, нарешті, стала вона щасливою і справді незалежною. Хочеться вірити, що так воно і буде, а ще хочеться надіятися, що   люди, які ризикували своїм життям, нарешті будуть у нас в пошані.
Лідія Пейда
 

 

Категорія: Газета № 29-30 14.04.2016 | Переглядів: 108 | Додав: Korespondent_g | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Форма входу
Пошук
Погода
Календар
«  Квітень 2016  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930
Друзі сайту
  • Теофіпольська районна рада

  • Теофіпольська селищна рада

  • Теофіпольська районна державна адміністрація

  • Статистика

    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0
    Новини України
    Copyright MyCorp © 2017Зробити безкоштовний сайт з uCoz