П`ятниця, 24.11.2017, 01:24
Життя Теофіпольщини
Вітаю Вас Гость | RSS
Меню сайту
Архів записів
Головна » 2017 » Серпень » 31 » На струнах душі
08:55
На струнах душі

Дім, де панує любов

І хоч подвір’я у Валентини та Володимира Мочелюків з Гаврилівки, просторе, господині здається, що все одно  мало місця для квітів. Бо ж садить, сіє та доглядає тюльпани,  гладіолуси, троянди, чорнобривці, айстри, хризантеми та ще багато інших квітів. Одні відцвітають, другі зацвітають, з весни до пізньої осені все тут буяє барвами веселки.- І на городі їх сію та саджу, - усміхається, - так люблю квіти. Хлопці в усьому мені допомагають, і старший Олексій, і менший Дмитро. Вони в мене дуже хороші діти, слухняні, працьовиті, чемні. Куди б вони не пішли, я за них спокійна, знаю, що ніколи мене не підведуть. Якось раніше я думала, от, якби дівчинка в мене була, а тепер думаю, нащо мені ті дівчата! 
На цій хаті Мочелюки живуть 17 років, купили її, облаштувалися, трохи розбудувалися. Володимир – з родини механізаторів, його батько Володимир Адамович був знатним комбайнером та трактористом, брат Михайло  працює трактористом у відділку ТОВ «Україна-2001».
- Я ж сама з Гальчинець, - продовжує Валентина, - за професією кухар. Вийшла заміж в Гаврилівку, Володя для мене став дуже хорошим чоловіком, а для наших хлопців – дуже хорошими батьком. Господи, що ми пережили, як він був в АТО! Забрали його у вересні 2014 року, бо ж він танкіст, механізатор. Прийшла повістка і пішов, він у нас великий патріот, ніхто нічого не шукав, не придумував. А попав же в гарячу точку, під Донецький аеропорт. Якось телефонує мені, чую якийсь шум і зв’язок обривається. Я цілу ніч з телефоном біля вуха, за ту ніч посивіла. А Діма на колінах коло ікони простояв, молився, щоб тато був живий. Аж ввечері подзвонив Володя, на їхнє розташування впав снаряд, все погоріло, одного бійця ледве витягнули з-під завалу. Яка страшна війна, та, слава Богу, живий. Повернувся у вересні 2015, продовжує працювати комбайнером у ТОВ «Україна-2001».
Старшому Олексію вже 20 років, він здобуває освіту у Тернопільському музичному училищі, до того 6 років виїздив у Теофіпольську дитячу музичну школу. Він вже справжній музикант, віртуозно грає на баяні, вчиться грати на гітарі, опановує барабан та ударні інструменти.
- Мені дуже подобаються народні мелодії, - захоплено розказує, - я імпровізую, правда, ще не вирішив, чи буду музикантом, чи буду навчати дітей у музичній школі.  Коли мене кличуть пограти на весілля чи на весільний борщ, з-задоволенням це роблю. Бо народні пісні, танцювальні мелодії, марші такі чудові. Люблю, щоб все було піднесено, романтично, бо у житті все має бути прекрасно. Але свою стежину у житті я вже визначив – це музика, спорт, я не палю, не п’ю, навіть пива, бо мені це не подобається. 
Ще ж Олексій любить жартувати. Коли мама за щось переживає, обов’язково її розвеселить. Може і борщ зварити, і вечерю приготувати. Ще ж обидва  хлопці звертаються до батьків на «ви», обоє люблять маленьких дітей, ніколи не пройдуть, не привітавшись, скільки людей бачать, стільки разів і здороваються. Обоє ж, як і мама й тато, люблять домашніх тварин, собачки Фунтік, Лапка та Малишок, кіт Стьопочкін є  загальними улюбленцями.
Найменший у цій гарній родині – Дмитро, він лише буде навчатися у десятому класі Гаврилівської ЗОШ І-ІІІ ступенів. Ким буде, хлопець ще остаточно не вирішив, чи поліцейським, чи барменом, та найбільше любить уроки фізкультури. Як і старший брат, допомагає мамі, а ще – він завзятий рибалка. І в калюжі риби наловить. 
Валентина у Гаврилівці працювала прибиральницею на фельдшерському пункті, потім – у Гаврилівській сільській раді. З минулої осені вже там не працює, багато клопотів вдома, та й здоров’я треба поправити. А ще у неї з’явилося улюблене заняття – з різнокольорових стрічок робить віночки, заколки, обручі, резинки.
- Якось сиділа в Інтернеті, - видно, що ця справа припала її до душі, - знайшла таке повідомлення, зацікавилася, почала робити, далі стала сама придумувати. Часом до ночі сиджу, Діма мені допомагає. Мої вироби є вже по всій Україні, є в Росії, навіть в Німеччині. Стрічки ж зараз дуже популярні.
Та, звичайно ж, її найбільше щастя – це її родина, її чоловік та сини, її дім, де панує любов, повага та довіра.
- Так мене вчила моя мама, - каже, - звертатися до неї за любою порадою, так навчила я і своїх дітей. Бо ж мама – найкращий друг, порадник. Звісно, молю Бога, щоб послав моїм хлопцям щасливу долю, щоб був на нашій Україні мир та спокій, щоб більше ніколи  не було війни. 
Галина Тебенько

 

Категорія: Газета № 69-70 31.08.2017 | Переглядів: 34 | Додав: Korespondent_g | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Форма входу
Пошук
Погода
Календар
«  Серпень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031
Друзі сайту
  • Теофіпольська районна рада

  • Теофіпольська селищна рада

  • Теофіпольська районна державна адміністрація

  • Статистика

    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0
    Новини України
    Copyright MyCorp © 2017Зробити безкоштовний сайт з uCoz