Середа, 18.10.2017, 01:04
Життя Теофіпольщини
Вітаю Вас Гость | RSS
Меню сайту
Архів записів
Головна » 2017 » Вересень » 28 » Напередодні свята
11:28
Напередодні свята

За покликом серця

На порозі – особливе свято. День вчителя. Свято людей, які сіють розумне, добре та вічне, для яких духовність вища за матеріальні статки, які над усе люблять дітей, не мислять себе без шкільного гамору, без творчості, які до останку віддаються цій нелегкій, подвижницькій праці.
То ж наша розповідь про вчителя математики та фізики Мар’янівської ЗОШ І-ІІ ступенів Світлану Олександрівну Щирбу (Пташнік), яскравого представника цієї когорти  на Теофіпольщині.
- Народилася я та виросла у Ланівцях, - розказує, -у школі математика та фізика були моїми улюбленими предметами. То ж у мене був один шлях – до Тернопільського педагогічного інституту. Вчилася із-задоволенням, давалося мені все легко, ще ж була активісткою, головою профкому курсу. Коли ще вчилася, доводилося бувати в Лисогірці, там жила батькова сестра. Тодішній директор школи Анатолій Михайлович Колеснік не раз казав мені: «Йди до нас робити». Але тоді я не думала, що таке може статися, адже була перспектива залишитися в Тернополі. Та, хоч була я членом комісії по розподілу направлень випускників факультету, а йшов 1988 рік, отримала направлення в Ізяславський район у віддалене село. От тоді я й пригадала пропозицію Анатолія Михайловича, поїхала у Хмельницький обласний відділ освіти, там зробили перерозподіл і стала я працювати вчителькою математики Лисогірської восьмирічної школи. Звісно, що це було зручно, адже майже поруч з Ланівцями. І хоч сама закінчила міську школу, я полюбила цю сільську, невелику, для мене це був острівець радості, добра, милосердя. Адже працювали тут віддані школі вчителі, вчилися хороші, розумні, допитливі діти.
Помітили в молодої вчительки талант організатора, то ж невдовзі стала педагогом-організатором, головою профспілкової організації. 
- Мені дуже подобалося готувати та проводити позакласні заходи, - продовжує, - бо, якщо я робила, наприклад, це з одним класом, то участь в ньому брали всі діти. Вважаю, це дуже важливо і для дітей, бо ж в кожному треба розгледіти якийсь талант, здібності, інтереси, і для батьків, адже кожний хоче подивитися на свою дитину.
У 2007 році Світлана Олександрівна стала директором школи, з головою поринула в господарські турботи, намагалася покращити матеріально-технічну базу закладу. І це її вдавалося, бо ж була комунікабельною, цілеспрямованою, ладила з людьми.  За час її керівництва замінили старі прогнилі вікна, покращили внутрішній вигляд класів та коридору, встановили внутрішній туалет, розібрали та вивезли старе приміщення школи, провели благоустрій подвір’я, доріжки уклали тротуарною плиткою, посадили туї,  обладнали комп’ютерний клас. У 2009 році організувала святкування сторіччя школи, треба ж було докласти до цього багато зусиль, але ж подарунки цього вартували, телевізор, наприклад. І хоч успіхи були очевидні, адже за такий короткий час школа з останніх місць у рейтингу шкіл І-ІІ ступенів посіла друге, такий шалений ритм роботи просто  виснажував її. У 2016 році розрахувалася з посади директора.
- Думала, що зможу жити без школи, - усміхається, - що буду більше віддаватися сім’ї, домашнім клопотам, підтримувати донечку Ангеліну, студентку фізико-математичного факультету Тернопільського Національного Педагогічного Університету. Пішла ж моєю стежиною. Так минув рік, бачу, що треба вернутися в школу, що мій потенціал ще не вичерпався. І тут якраз у Мар’янівській школі треба вчителя математики та фізики! Працюю тут вже місяць, познайомилася з дітьми, колегами, мені все тут подобається. Затишно, чисто, світло, якось особливо, по-домашньому гарно, мальовниче місце. Мені хочеться, щоб ми зберегли для цих дітей неповторний світ дитинства, розвивали в них почуття власної гідності, честі, доброти, людяності,  щоб вони виросли свідомими, активними громадянами та розбудовували нову Україну.
І хоч щодня долає відстань з Ланівець до Мар’янівки, б’є свій автомобіль (адже дорогу до села так і не поремонтували, яма на ямі), це вторинне. Головне, що знову поруч з дітьми, що працює за покликом серця.
Галина Тебенько

 

Категорія: Газета № 77-78 28.09.2017 | Переглядів: 65 | Додав: Korespondent_g | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Форма входу
Пошук
Погода
Календар
«  Вересень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930
Друзі сайту
  • Теофіпольська районна рада

  • Теофіпольська селищна рада

  • Теофіпольська районна державна адміністрація

  • Статистика

    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0
    Новини України
    Copyright MyCorp © 2017Зробити безкоштовний сайт з uCoz