Четвер, 27.04.2017, 04:13
Життя Теофіпольщини
Вітаю Вас Гость | RSS
Меню сайту
Архів записів
Головна » 2016 » Жовтень » 20 » Народ і армія - єдині
10:28
Народ і армія - єдині

Як треба буде, піде знов

Олександр Гаврилюк зі Святця 15 років робив в газконторі на аварійці. То ж прозвали його Саша Газ, кажуть так на нього всюди. Поважають його люди за працелюбність, відповідальність, надійність та скромність.  Сам родом з сусідньої Дмитрівки, у багатодітній родині був шостим, найменшим.
- Було мені 7 років, - розказує, - як помер батько, то ж до сільської роботи привчений змалку, треба було мамі допомагати. Закінчив  Кунчанську восьмирічну школу, Теофіпольську середню № 1. Двоє моїх сестер – вчительки, то ж вступав у Хмельницьке педучилище. Не вступив, вивчився на тракториста у  Теофіпольському профтехучилищі, працював в колгоспі імені Щорса. Пішов в армію, служив у ракетних військах, спочатку в Удмуртії, перевозив ядерні боєголовки, потім служив в Казахстані, був і в Афганістані, прикривали ми вивід наших військ. Після армії – газконтора, далі перейшов у ТОВ «Святець», тут я і газовик, і комбайнер, і тракторист.
У липні 2015 року був Олександр мобілізований, мав 45 років. Принесли повістку з військкомату та й пішов, й гадки не мав, щоб ухилитися від служби. Навчання пройшов на полігоні в Рівному, потрапив до мотострілкового піхотного батальйону. Їх частина стояла в Старогнатівці, як водій ЗІЛа, а потім ГАЗ-53, вдень розвозив під обстрілами бойовиків дрова, продукти та воду на бойові точки наших бійців, вночі стояв на блокпосту.
- Згодом ми замінили в Новотроїцькому 72-у бригаду, - продовжує, - що там казати, це справжня війна, і воюють на тій стороні російські військові, і як образливо, коли вони стріляють, а в нас такого наказу немає. Ти стоїш на посту, чи сидиш в бліндажі, і не знаєш, що буде з тобою за мить. І снайпери в тебе стріляють з відстані меншої за кілометр. Якось стріляли по нас з «Градів», якби мене не відкинуло вибухом… Був контужений, лежав у госпіталі. Тут не можна піддаватися страхові, треба, щоб голова «соображала». Всі ми там були такі дружні, один за всіх, і всі за одного. Звісно, молилися, хто не знав молитов, той навчився.
У липні цього року повернувся Олександр додому. З великою радістю зустріли його дружина Світлана, сини Володя та Саша, тернопільські студенти. Та все пережите у нього перед очима, не може спати, почує найменший шум, зривається.
- Вдома – найкраще, - каже, - та якщо викличуть, знову піду, службу треба виконувати. Вітчизну треба захищати.
Галина Тебенько

 

Категорія: Газета № 83-84 20.10.2016 | Переглядів: 72 | Додав: Korespondent_g | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Форма входу
Пошук
Погода
Календар
«  Жовтень 2016  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31
Друзі сайту
  • Теофіпольська районна рада

  • Теофіпольська селищна рада

  • Теофіпольська районна державна адміністрація

  • Статистика

    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0
    Новини України
    Copyright MyCorp © 2017Зробити безкоштовний сайт з uCoz