Субота, 25.11.2017, 08:53
Життя Теофіпольщини
Вітаю Вас Гость | RSS
Меню сайту
Архів записів
Головна » 2017 » Жовтень » 19 » Народ і армія - єдині
10:16
Народ і армія - єдині

Наші сини – наші герої

Напередодні свята Покрови Пресвятої Богородиці на сторінках газети хочу розповісти про дорогу для нас людину – нашого зятя Миколу Миколайовича Палія.

Народився наш Коля у Базалії, в сім'ї сільських трудівників у 1985 році. Закінчив Базалійську школу, а потім училище. Здобув професію будівельника. Потім служив в Збройних Силах України, але йому і на думку не спало тоді, що доведеться не тільки служити, але й захищати свою землю від сепаратистів.

Коли почалася Антитерористична операція він пішов добровольцем на Схід. Разом із своїми бойовими побратимами зведеного загону Повітряних Сил Збройних Сил України виконували бойові дії на одній з найскладніших ділянок передового східного плацдарму - об'єкті з позивним «Зеніт» поблизу селища Авдіївка. За це був нагороджений Почесною грамотою та медаллю.

Вдома на Колю, саме Колю, бо дуже не любить, як його звуть Миколою, чекала вагітна дружина Руслана та малолітній син Рома. Ми всі молилися аби повернувся додому живим. І він повернувся, але час перебування на сході у цьому страшному пеклі зробив з нашого Колі дійсно Миколу. Став нервовий, не міг спати ночами, мучили страшні кошмарні сни. Побачене там не пройшло безслідно. Ось як калічить наших дітей ця неоголошена ніким війна.

Трохи оговтавшись, Коля підписав контракт і продовжив службу в одній із військових частин Шепетівки.

А 18 вересня його знову відправили на Схід. І знову під Авдіївку на блок-пост. Це дуже гаряча точка, де продовжують діяти диверсійні групи, рвуться міни, горить під ногами земля. А вдома знову чекають на татуся дружина, синочок і донька, якій тільки виповнилось два рочки і два місяці. Їм би бавитися з татом, робити разом уроки. Але сидить він в сирому окопі, а за кожним деревом в спину дихає небезпека.

Дуже хочеться напередодні свята побажати всім тим, хто боронить нашу землю, міцного здоров'я, залізної витримки, щоб повернулися додому живими, до своїх дітей, матерів.

Серце обливається кров'ю, коли маленька внучка Веронічка прикладає телефон до вушка і просить, щоб тато приїхав додому.

Дорогі наші сини, ви – наші Герої. Нехай будуть покарані всі, хто розпочав цю кляту війну. Ми молимося за вас, наші діти. І нехай Матінка Божа покриє вас своїм покровом, захистить від ворожої кулі, дасть сили і мужності. На жаль, вже не повернути тисячі вбитих. Царство їм небесне.

Хочу вклонитися до землі усім матерям нашого району, усім вдовам, які втратили своїх синів та чоловіків. Мужайтеся, рідненькі, біль втрати буде ятрити душу до смерті, але життя продовжується. Потрібно жити, бачити своїх синів у своїх онуках, а чоловіків - в дітях. Нехай світлою залишиться пам'ять про наших Героїв навіки!

Ганна Бульбах,

с. Човгузів

Категорія: Газета № 81-82 12.10.2017 | Переглядів: 17 | Додав: Korespondent_g | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Форма входу
Пошук
Погода
Календар
«  Жовтень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031
Друзі сайту
  • Теофіпольська районна рада

  • Теофіпольська селищна рада

  • Теофіпольська районна державна адміністрація

  • Статистика

    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0
    Новини України
    Copyright MyCorp © 2017Зробити безкоштовний сайт з uCoz