Понеділок, 11.12.2017, 12:07
Життя Теофіпольщини
Вітаю Вас Гость | RSS
Меню сайту
Архів записів
Головна » 2016 » Серпень » 18 » Переплелися радість та печаль
08:31
Переплелися радість та печаль

Прекрасній вчительці Ганні Романівні Верхогляд – 85

Нещодавно  її останній випускний клас Новоставецької ЗОШ (на фото внизу) святкував свій черговий ювілей. Серед його випускниць була і я. 
Цей день співпав із роковинами передчасної смерті її єдиного сина, золотого медаліста, випускника цієї ж школи Олександра Середи.
Але вона прийшла.  Така ж світла  чиста, моральна й окрилена великою любов’ю до України. Така ж незламна, із вольовим поглядом. Очі неймовірними зусиллями ховали  нестерпний біль втрати.  Але вона  розпочала урок. Він тягнувся довго. Але ми, її випускники, слухали свою вчительку так, як і тоді – затамувавши подих. Вона, як завжди, вражала – ясним розумом, досконалим знанням сучасних українських письменників і власними віршами, що «вивертали душу». 
  Зізнаюсь чесно, життя всім нам давало вже не один урок – і не лише моральності – зачасту підлості, ницості, жорстокості…
 Але я перемагала й вистоювала у двобої із цими  страшними силами завдяки настановам цієї тендітної й безкорисної Вчительки, класного керівника - мимоволі захотілось викрикнути на весь світ, там, під час цього уроку сивочолої жіночки із неймовірною красою душі..  Думаю, так скаже кожен  із тисяч іі учнів.
 Про шлях, що пройшли ми, її випускники, із цією унікальною вчителькою можна писати книги. Зрештою, вона є у серці кожного, хто мав честь знати її. Обіцяю й я у своїй книзі увіковічнити спогади про цю Берегиню мого життя. Бо ж вона –всюди!
Якби мені сказали в двох словах охарактеризувати багатогранність цією людини,  я б випалила – від неї пахне порядністю за кілометри. А ще вражає її віра в  людей. Вона ніколи не хотіла бачити поганого в людині. І якщо хтось, боронь Боже, говорив це про її учнів – як левиця кидалась на його захист! 
Ким би стала я, якби не вона? Тисячу разі ставила я собі запитання – дитина із нестримним характером, що у боротьбі за абсолютну справедливість наживала собі тисячу ворогів, в тому числі й більшості вчителів? Хто б у мені відкрив талант  «творення», від-чувши, що це особисто писала я – може й не так, як у переписаних із книг шедеврах, ставив п’ятірки з плюсом ( для подальшого натхнення!),  загладжував  контри із вчителями, які уявляли відмінників явно не такими «язикатими» та із поведінкою  лише «тургенівських дівчат».
 Пригадую,  як десятки років  тому, я, молоде  сільське дівча, зібрало всі свої нехитрі пожитки у валізу й поїхало підкорювати світ. Золота медаль в моїх руках була,  як її аванс віри у мене. І тому до-клала усіх зусиль, щоб  отримати червоний диплом університету – не підвести Ганну Романівну. А коли за тисячу кілометрів потрапила у страшну аварію й була місяцями прикута до ліжка – як ластівка прилетів її лист віри й надії  й молитва за мене. І це – через 20 років випуску, коли деякі вчителі вже й не згадають, кого учили!
 Що допомагало не зламатись в житті? Знову постає наша вчителька і її руками особисто зібраний оберіг, який вона подарувала кожному однокласнику  на випускному  й супроводжуючі слова – це квіти вашої землі.  Серед них маки – де б ви не були пам’тайте, що земля ця орошена кров’ю ваших дідів і прадідів, які захистили її для вас   ціною власного життя. Волошки  -  то синє небо вашої Батьківщини, воно завжди окрилюватиме вас силою роду українського. Незабудки – стануть вам пам’яттю про отчий дім і тих, хто плекав вас, ніколи не забувайте його, повертайтесь до рідного  порогу  і шануйте батьків своїх, будьте гідними пам’яті предків. А ромашки нехай стануть символом чистоти вашої душі – бережіть її, як зіницю ока,  не заплямуйте!
Вірите, я потім замовила картину саме із таких квітів й вона, як найголовніший девіз мого життя,  висить тепер в домі над головою.
 Шукаючи школу для сина, я мимоволі шукала подібну школу та вчительку,  як наша Ганна Рома-нівна, сувору й великодушну, неприступну й з великим серцем, горду й милосердну. Бо вона із покоління тих унікальних авторитетів – які вражали величчю своєї педагогічної майстерності, які  безкорисно творили СПРАВЖНЮ ШКОЛУ ЗНАНЬ – без блатів і корупції, без «криш» і куплених медалей. Які знали, що таке честь та совість.
Подібних я бачила у Львівському, Гарвадському (США) університетах, навчатись у яких   мала честь.  Усіх цих людей об’єднувала одна риса – простота та щирість. Переконана, все геніальне – саме таке. Спасибі вам, шановна Ганно Романівно, що виховали саме в такій колисці справедливості усіх нас, загартували чесністю та вимогливістю, не вбили віру, привили любов до свого народу, його мови та культури, багатостраждальної України.
Можна згадувати ще тисячі уроків, які на все життя дала нам ця людина. А можна просто засвідчити – вона є, була і буде щоденно в нашому житті, як Вчитель не лише предмету, який вона знала блискуче, але й, як Берегиня всього життя. Як мати – принаймні мені, бо моя передчасно відлетіла у вічність… І тисячі кілометрів ніщо у порівнянні із нашою спорідненістю душ.
 Многая літа Вам, шановна Ганно Романівно! Благаємо Вас, живіть довго й не лише для ваших прекрасних онучок, рідних, але й усіх нас, роду людського. Бо ви наставник, яких так бракує Україні та її знедоленому народу.
 З повагою Тетяна Редько (Квасюк), Заслужений журналіст України, засновник медіа корпорації «33 канал», депутат Вінницької обласної ради, випускниця Новоставецької середньої школи

 

Категорія: Газета № 65-66 18.08.2016 | Переглядів: 91 | Додав: Korespondent_g | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Форма входу
Пошук
Погода
Календар
«  Серпень 2016  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031
Друзі сайту
  • Теофіпольська районна рада

  • Теофіпольська селищна рада

  • Теофіпольська районна державна адміністрація

  • Статистика

    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0
    Новини України
    Copyright MyCorp © 2017Зробити безкоштовний сайт з uCoz