Понеділок, 23.10.2017, 12:49
Життя Теофіпольщини
Вітаю Вас Гость | RSS
Меню сайту
Архів записів
Головна » 2016 » Грудень » 8 » Про незабутнє
10:42
Про незабутнє

Наш ангел-охоронець

Війна почалась, коли моїй бабусі, Марії Зиновіївні Томчук, було 4 роки. Відправляючись на війну, її батько взяв на руки найменшу її з 7-ми дітей і сказав: «А ця, певно, не виживе». Як же він помилявся! 13 грудня моя Марія Зиновіївна святкує гарний ювілей – 80 років. Я гадаю, святий Андрій Первозванний, в свято якого вона народилась, все життя оберігає і веде її.
Я називаю бабусю моєю, але вона не тільки моя– вона мама чотирьох  дітей, бабуся семи внуків та прабабуся п’яти правнуків, сестра, прихожанка та півча Поляхівської Святопокровської церкви. А для мене бабуся саме моя – бо я була домашньою вну-чкою і росла поряд з нею, вона «вигляділа» мене, допомагаючи мамі. І віршики зі мною вчила, і читати навчила, і навіть таке незрозуміле ділення  та задачі з іксами допомагала розв’язувати. 
Післявоєнне дитинство, юність і молодість були важкими. Батько з війни не повернувся. Маленька учениця встигала і в школі гарно вчитись, і робити всі справи по господарству та дому. Бабуся розказує, як одного разу до них додому зайшов вчитель і застав її за прядінням. Він подумав, що домашнє завдання Марія не виконала і наступного дня викликав її найпершу відповідати. Яке було його здивування, коли він почув вивчений матеріал! Бабуся розказує, як вони недоїдали. Розказує, як все літо випасала корову-годувальницю, як її дідуньо за обідом отримував найбільшу скибку хліба і ділив її на внуків. Розказує, які були смачні сушені кісточки з вишень і слив та горіхи, які вона отримувала в якості подарунків на свята. Слухаючи ці історії, ми, внуки, не могли повірити і уявити це.
Закінчивши семирічну школу, бабуся не могла йти здобувати вищу освіту. В 15-ть років вона пішла працювати поштарем. Каже, що отримавши поштарську сумку, пошила з нею собі тапки, щоб ходити в них. А потім вислуховувала догану від начальника пошти. Все життя моя бабуся важко працювала – в колгоспі на різній роботі: телятницею, в ланці.
В 19 років вийшла заміж за мого покійного дідуся Павла Федоровича Томчука і вдвох вони прожили гарне життя, виростили та виховали 4-х дітей та встигли відсвяткувати золоте весілля.  З дідусем теж була цікава історія. Він служив в Москві і мав там навіть наречену. Випадково на вулиці його перестріла циганка і сказала: «Їдь додому, тебе там «чорнява дівчина» чекає». Дідусь приїхав і на танцях в сільському клубі і правда зустрів свою чорняву Марію. Полюбив її та більше не повернувся в Москву.
Як і в кожної людини, в Марії Зиновіївни не лише радості в житті були. Коли вона була вагітною 4-й раз, то хлопчик, який народився – помер. Його навіть не встигли назвати. 5-та дитина, яка народилась, була єдиною дівчинкою, це моя мама. Ще один її син помер в дорослому віці, маючи важку хворобу. Цю втрату бабуся дуже сильно переживає і досі. 
Колись, коли я ходила до школи, пам’ятаю, час від часу нам задавали писати твори на кшталт «Твій кумир» і т.п. І я писала щось про людей, про яких нічого не знала. А насправді мій кумир завжди коло мене був. Тільки я зрозуміла це, коли вже виросла, коли сама стала мамою. Для мене бабуся – приклад величезного внутрішнього духу, сили волі, терпіння, життєлюбства, працездатності. Бабуся завжди позитивно думає, у всіх ситуаціях знаходить оптимістичну складову, ніколи не жаліється ні на болячки, ні на втому, багато працює й досі і на городі, і в господарстві та хаті. Вона навчила мене пробачати людям і їх вчинки, і їх недосконалість, нікого не судити, любити свого ближнього, ходити до церкви, дякувати Богу за кожен прожитий день. Саме бабуся – ангел-охоронець нашої родини. Вона молиться за всіх, це до неї збираються всі діти та внуки з правнуками на свята та й не тільки на свята. Бабуся навчила своїх дітей бути дружними та вдячними, допомагати один одному в будь-яких ситуаціях, а її діти – вчать цьому своїх дітей.
В її ювілей вся наша велика родина хоче подякувати за все, що вона зробила і робить для нас і побажати всього найкращого, а найбільше  здоров’я та радості в душі. 
Світлана Фурман, село Поляхова

 

Категорія: Газета № 97-98 8.12.2016 | Переглядів: 59 | Додав: Korespondent_g | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Форма входу
Пошук
Погода
Календар
«  Грудень 2016  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031
Друзі сайту
  • Теофіпольська районна рада

  • Теофіпольська селищна рада

  • Теофіпольська районна державна адміністрація

  • Статистика

    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0
    Новини України
    Copyright MyCorp © 2017Зробити безкоштовний сайт з uCoz