Четвер, 27.07.2017, 09:42
Життя Теофіпольщини
Вітаю Вас Гость | RSS
Меню сайту
Архів записів
Головна » 2015 » Грудень » 17 » Про все
09:14
Про все

Будемо жити далі

Нелегка робота в сіль-ського голови: треба мати сталеві нерви та залізну витримку, аби об’єднати жителів громади на добрі справи, домагатися, аби всі дотримувалися правил співжиття, не смітили, не випасали худоби в місцях масового відпочинку, наприклад, на стадіоні чи в парку, не захаращували доріг жомом, гноєм, піском, вчасно платили за воду, не сварилися до крові за межу,та багато чого іншого. Бо люди ж всякі: є й такі, що їм на все наплювати, аби лиш їм було добре, і то в першу чергу, ще й можуть випаскудити та обізвати, на чому світ стоїть. Одним словом, собача робота. Та хтось мусить взяти все це на свої плечі і тягнути цю тяжку лямку.
Човгузівський сільський голова Григорій Ткачук обирається на посаду вже вдруге, очевидно, щоб хто не казав, довіру громади заслужив. Хоч ще такий не вродився, щоб всім догодив. Бо воно в селі як: будеш принциповим, а не добреньким, то ти вже ворог.
- Намагаюся робити все, - каже, - щоб створити у Човгузові та Вовківцях кращі умови для людей. У Човгузові зробили ямковий ремонт доріг, відремонтували пам’ятник воїнам-односельцям, загиблим в роки Великої Вітчизняної війни,встановили металеву загорожу, зробили косметичний ремонт будинку культури, поміняли 16 вікон.  За підтримки народного депутата України Андрія Шиньковича у Вовківцях висипали дороги, таке вже тут було, що ні пройти, ні проїхати. У 2014 році у цьому невеличкому селі, тут практично дві вулиці, живуть 90 чоловік,встановили 18 ліхтарів нічного освітлення. У 2015 – ще 12 ліхтарів. І в Човгузові, і у Вовківцях залишилися відрізки вулиць, де освітлення ще не встановлене, бо не вистачило коштів на кабель. Проведемо уточнення бюджету і в наступному році ці роботи завершимо.
Однак Марія та Іван Лебідь на сільського голову дуже ображені. Останній ліхтар встановлений за дві електроопори від  їхнього обійстя у Вовківцях. Не вірять,  що не можна було до них дотягнути.
Обом їм вже за 80, ветерани праці, інваліди з станом здоров’я. Згадує Марія Борисівна, як 32 роки на фермі проробила, як не вилазила з резинових чобіт, як від ряден вривала жили, як за чотирма своїми дітьми у декретних відпустках була лише по два місяці. Яка біда була у війну, як не хотіла жити, коли на її очах від рук бандерівців (так казали) загинув батько…
Звісно, всім хочеться жити у цивілізованих умовах, щоб дороги були без вибоїн та калюж, щоб у нічний час освітлювалися вулиці. Треба ж йти до кращого, а не до гіршого. Хоч у нашому районі є села, де немає ще жодного ліхтаря нічного освітлення, от в Шибені, Ільківцях. Але ж це ще не кінець світу. Бо ж все в порівнянні: коли сперечаємося, хто у цій ситуації правий, у зоні АТО гинуть чиїсь сини чи батьки, ллється невинна кров, руйнуються жилі будинки, люди залишаються без даху над головою. Коли поруч так багато зла і біди, все інше видається просто дріб’язковим.
Та й треба поважати одне одного, бо в кожної людини є честь і гідність. Обзивати когось, клясти – чи ж по-божому це? Чи варто марнувати на це свої сили? То ж будемо жити далі, бо життя таке коротке. Все можна вирішити, завжди можна порозумітися. На те ж ми і люди.
А.Джус

 

Категорія: Газета № 102-103 17.12.2015 | Переглядів: 103 | Додав: Korespondent_g | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Форма входу
Пошук
Погода
Календар
«  Грудень 2015  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031
Друзі сайту
  • Теофіпольська районна рада

  • Теофіпольська селищна рада

  • Теофіпольська районна державна адміністрація

  • Статистика

    Онлайн всього: 3
    Гостей: 3
    Користувачів: 0
    Новини України
    Copyright MyCorp © 2017Зробити безкоштовний сайт з uCoz