П`ятниця, 22.09.2017, 12:56
Життя Теофіпольщини
Вітаю Вас Гость | RSS
Меню сайту
Архів записів
Головна » 2017 » Липень » 20 » Про все
10:49
Про все

Життя прожити – не поле перейти

Ця істина давно  відома всім.  Як кажуть в народі, один проживе, ніби пісню проспіває, а іншому доля посилає випробування за випробуванням, яким, здається, не буде  кінця. Нелегко склалася доля  у Ганни Миколаївни Андрощук із Святця, якій завтра виповниться 90 літ. Прекрасна людина, із доброю душею і серцем, невтомна трудівниця, мудра  жінка,  чудова мама,  доброзичлива свекруха, теща, а ще любляча бабуся і прабабуся. Можливо й через її людяність і доброту, велику любов до всіх, хто поруч,  нагородив Господь її такими високими літами.
Народилася наша берегиня роду у Святці,  багатодітній сім’ї, де виховувалось семеро дітей.
Жили дуже бідно, не було в що одягнутися та взутися. Отож ходила дівчина на заробітки у сусідні села, що на Тернопільщині. Працювала у Козачках, Нападівці, Молотькові. Не цуралася ніякої роботи – худобу доглядала, на городі працювала, нарівні з чоловіками молотила снопи.
Згодом, щоб заробити якусь копійчину, вирішила поїхати на Донбас. Там на шахті працювала по 12 годин,  вантажила вугілля. Невдовзі, отримавши сумну звістку про загибель брата, вирішила повернутися додому. Не довго ходила без діла, зразу ж пішла працювати у колгоспну ланку. А вечорами з дівчатами до клубу на танці бігала. Отут і зустріла хорошого парубка Степана, з яким і невдовзі побралися. Вона продовжувала працювати у ланці, а Степан – підвожчиком кормів на фермі. Жили бідно у старенькій хатині. Народилися у них синочок Василь та донечка Люба. Згодом нову хату побудували.
Як та бджілка, трудилася Ганна  40 років у господарстві. Була  і в полі, і на фермі. А прибігши додому, спритно впоравшись із домашніми справами, сідала вишивати.  Це було її улюблене заняття. Сорочки дітям, рушники, серветки. Хата сіяла у вишивках
Йшли роки. Повиростали діти, знайшли свій шлях у житті. Василь закінчив авіаційний технікум та Академію у Харкові і був направлений працювати на машинно-будівний завод у Волочиськ, де пропрацював більше 40 років на керівних роботах. 40 років тому і я переступила поріг цієї сім’ї.  Якщо відверто, то дуже було боязно, адже була  зовсім молода. Але мама-свекруха виявилася дуже доброю жінкою, завжди мене підтримувала, вчила життєвих премудростей, варити смачний борщ, ліпити вареники. Незабаром ми переїхали жити у Волочиськ і все це мені дуже пригодилося.
Дочка Люба стала швачкою, працювала на швейній фабриці у Дрогобичі. Там і знайшла свою долю.
Здавалося б, що усе вже добре, але  біда не обминула нашу домівку. Важко захворів і відійшов у вічність чоловік Ганни Миколаївни, наш батько Степан. Це була дуже велика втрата для всіх,  яку було важко пережити. Але, як кажуть, час і рану лікує.  Отож,  наша мама продовжувала жити і допомагати, чим могла нам. Але згодом і сама захворіла, перенесла важку операцію. Але це її не зламало. Продовжувала працювати по господарству, допомагала ростити наших дітей, тобто своїх онуків. Не згледілася, як за плечима появилися оті  дев’ять десятків. Звичайно, роки зробили свій  відбиток на здоров’ї, але не втрачає ця жінка оптимізму, завжди щира і привітна. Тож низький вам уклін, мамо, за все. Живіть нам ще довго на цьому білому світі. Ви цього заслужили.
Ганна Андрощук

 

Категорія: Газета № 57-58 20.07.2017 | Переглядів: 32 | Додав: Korespondent_g | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Форма входу
Пошук
Погода
Календар
«  Липень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31
Друзі сайту
  • Теофіпольська районна рада

  • Теофіпольська селищна рада

  • Теофіпольська районна державна адміністрація

  • Статистика

    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0
    Новини України
    Copyright MyCorp © 2017Зробити безкоштовний сайт з uCoz