Неділя, 20.08.2017, 16:27
Життя Теофіпольщини
Вітаю Вас Гость | RSS
Меню сайту
Архів записів
Головна » 2015 » Листопад » 12 » Сумуємо
15:07
Сумуємо

Свіча пам’яті

Гірка і несподівана звістка – помер колишній, ще учорашній голова районної ради ветеранів, Почесний ветеран України, Почесний голова  районної ради організації ветеранів України, воїн-фронтовик, мудрий Сіяч розумного, доброго, вічного, хлібороб-трудівник Віктор Омелянович Лебединський.
У це важко повірити, з цим неможливо змиритися. Адже тільки на початку жовтня обговорювали питання проведення найголовніших зборів ветеранської спільноти району, аналізували якісний склад районної ради, президії, визначали плани подальших дій. І не могли подумати, що ці розмови-настанови, поради стануть для нас останніми.
Він був звичайною людиною, сином українського села і водночас інтелектуалом високої проби, громадянська позиція якого реалізовувалась у роботі з ветеранами війни і праці,  дітьми війни, пенсіонерами, інвалідами.
Віктор Омелянович був талановитою, цілеспрямованою, мужньою і водночас дуже доброю людиною. Незважаючи на свій поважний вік, продовжував працювати, вів здоровий спосіб життя. І цим ніби закликав інших  брати приклад з нього.
 Нелегким був життєвий шлях покійного. Народився  він  3 травня 1924 року в с.Стара Гута Деражнянського району Хмельницькогої області. Голод  1932-1933 років, початок окупації території рідного краю німецько-фашистськими загарбниками, евакуація-відступ на схід, у глиб країни, а потім важка фізична праця неповнолітнього підлітка-юнака біля землі у Поволжі і фронтові дороги. 1 вересня 1942 року був мобілізований в Радянську Армію. Після закінчення військової школи з березня 1943 року брав участь у визволенні України.
З боями пройшов від м. Круп’янська Харківської області до м.Ужгорода, брав  участь у звільнені 16 областей України, воював на трьох українських фронтах 3, 1, 4 в складі 18-ї армії  146-ї гвардійської Київської артилерійської бригади, 631 окремого артилерійського дивізіону. Воював у Карпатах, закінчив війну у Чехословаччині біля м. Праги.
Після війни служив на Кавказі у званні старшого лейтенанта. Демобілізований з Армії 6 березня 1947 року. Заочно  закінчив Чернівецький державний університет і прийшов працювати вчителем Шибенської середньої школи.  30 серпня 1957 року був призначений директором Колісецької восьмирічної школи.
Він мав хист до керівної роботи. Очолював молодь рідного села, на війні – командир відділення, у мирний період -  голова сільської ради у  Старій Гуті, учитель-наставник,  директор школи, голова багатогалузевого господарства «Дружба» с.Ільківці.
За ініціативи Віктора Омеляновича був створений зал-музей бойової та трудової слави у с.Колісець, який було визнано одним з кращих в області.
З квітня 1990 року по Віктор Лебединський очолював Теофіпольську районну раду організації ветеранів України. Його проникливий голос на мітингах, зборах і бесідах, зустрічах хвилював усіх, піднімав настрій і бажання жити, іншими очима дивитися на світ.
За мужність і відвагу у боях з німецько-фашистськими загарбниками та за трудові досягнення нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора,  Вітчизняної війни ІІ ст,  «За Перемогу», «За мужність», «За заслуги», медалями «За отвагу»,  «За освобождение Праги», «За перемогою над Німеччиною», і ще вісьмома медалями та 20 – ювілейними, багатьма грамотами, подяками керівництва району, області, України, значком «Від-мінник народної освіти». За сумлінну роботу його портрет заносився на районну та обласну Дошку пошани. Мав військове життя – полковник.
Незважаючи на свій поважний  вік, відчував  себе щасливим. Мав гарну сімю, спілкувався із побратимами, жив їх проблемами. Робота у ветеранській організації  придавала йому сили, адже відчував себе потрібним людям. А ще  майже до останнього свого подиху, дружив із спортом.  Кожного ранку та вечора він находжував свої кілометри на біговій доріжці райцентрівського стадіону для зміцнення тіла і душі.
Його надломила несподівана втрата дружини Світлани Кузьмівни, яка пішла і життя  минулого року.  Бо була вона  для нього не просто дружиною, а щирим другом і порадником. Але він тримався і старався жити далі і все жалкував, що зробив у своєму житті так мало.
Підступна хвороба підкралась зненацька. Згасла ще одна солдатська свіча. Свіча воїна-фронтовика – переможця у Великій Вітчизняній війні. Відійшов  за межу вічності великий патріот Батьківщини. Світла і вічна пам’ять йому – фронтовику, трударю, педагогу, сім’янину.
Щиро співчуваємо рідним та близьким покійного. Ми з вами у цю важку хвилину і поділяємо біль вашої непоправної втрати.
Районна рада організації ветеранів, президія ради

 

Категорія: Газета № 92-93 12.11.2015 | Переглядів: 162 | Додав: Korespondent_g | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Форма входу
Пошук
Погода
Календар
«  Листопад 2015  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30
Друзі сайту
  • Теофіпольська районна рада

  • Теофіпольська селищна рада

  • Теофіпольська районна державна адміністрація

  • Статистика

    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0
    Новини України
    Copyright MyCorp © 2017Зробити безкоштовний сайт з uCoz