Середа, 28.06.2017, 17:01
Життя Теофіпольщини
Вітаю Вас Гость | RSS
Меню сайту
Архів записів
Головна » 2017 » Квітень » 6 » Україна - понад усе
09:46
Україна - понад усе

Верба

Люблю з дитинства вербу: вона також, як і калина, барвінок, золоте колосся, - один із символів України. Живуча сила верби має магічну силу. Вона – наш український оберег. Я постійно з нею: то вона на малюнках аквареллю, на художніх світлинах, то на проектах меморіальних патріотичних комплексів, то в улюблених віршах, піснях, на картинах художників, то в спогадах. Верба нагадує мені нашу знедолену Україну: як не б’ють по ній громи, як не рубають її, викручують гілля, як руки людині, як не палять її, здавалося би, вже зовсім суху, дуплаву, без кори, - а вона десь знизу, з іншого боку, випускає гілочку і знову оживає, зеленіє дрібними листочками.
Коли я малював портрет діда дружини - Степана, господаря на все село, за що і промучився в Сибірі, - за ним поставив його вербу, що над річечкою, яка омиває й нині колишнє дідове обійстя. Верба була добрим фоном, на якому чітко сприймалося засмагле вольове обличчя діда Степана з непокірним густим чорним волоссям. Той портрет діда з вербою полетів в Канаду до його доні, яка до кінця своїх днів жила в думках з родиною, із своїм рідним селом, із його мальовничою природою, її вербами: з дідового обійстя дерев’яний місток через річечку веде на широкий луг з вербами, на пасовисько, на сіножаття, а за ними – колишнє дідове поле, ліс, верби з совиними дуплами своїм корінням  міцно вп’ялися в береги річечки, в якій не раз прала рушники, вмивалася, мила ноги донечка діда Степана. І досі, вже в онуків, правнуків портрет прадіда з своєю вербою, в далекій Канаді.
«…Хай  би загнали у груди ножа – 
Ти не впадеш, ти лишишся до скону:
В інших країнах ти будеш чужа,
Тут же – шанують тебе, як ікону».
     …………………
«…У тебе кора – не кора,
А руки моєї матусі»…
Микола Петренко
Ось написав ті рядочки поета і перед очима таке пам’ятне колишнє минуле: в холодочку під оберегом – вербою Ямпільського шляху присіли на короткий обідній перепочинок втомлені, перегріті на сонці, жіночки – ланка моєї матусі, які обробляють свої норми(!) цукрових буряків, коріандри (коляндри по народному). У центрі гурту – простелене рядно, а на ньому – спільний обід, хто, що має: в хустинках коржі чи підпалки, на всіх порівну порізаний шматок пожовтілого старого засоленого сала, а в основному варені яйця, сир, кисле молоко, зелена цибулька, в сірникових коробках сіль і моя, за нарядом мами, об’ємиста старовинна керамічна банька зі свіжою джерельною водою, принесена з пасовиська з-під  крейдяного пагорба. За таку послугу мені винагорода – коржик чи підпалок і найбільше яйце – качинє!
Володимир Блюсюк, м.Львів. 

 

Категорія: Газета № 27- 28 6.04.2017 | Переглядів: 30 | Додав: Korespondent_g | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Форма входу
Пошук
Погода
Календар
«  Квітень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
Друзі сайту
  • Теофіпольська районна рада

  • Теофіпольська селищна рада

  • Теофіпольська районна державна адміністрація

  • Статистика

    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0
    Новини України
    Copyright MyCorp © 2017Зробити безкоштовний сайт з uCoz