Неділя, 20.08.2017, 16:22
Життя Теофіпольщини
Вітаю Вас Гость | RSS
Меню сайту
Архів записів
Головна » 2016 » Квітень » 14 » Збагачуймось духовно
09:49
Збагачуймось духовно

Таїсія Миколаївна пригадує, як її мама, щоб прикрасити вікна у бідній селянській хаті повоєнних часів, ліпила з глини лебедів. Ще фарбувала шматок бляхи та малювала на ньому квіти. Певне, що хист до ліплення, відчуття прекрасного передався і їй. Бо ж якраз ці глиняні сувеніри, коли вийшла на пенсію та повернулася у рідний Мирополь, надихали її до життя.

Якби не ці сувеніри…

А що було до того? Народилася та зросла  Таїсія Луцюк у цьому великому селищі на Житомирщині, закінчила Славутське педагогічне училище, отримала направлення на Хмельниччину. Починала працювати вчителькою початкових класів у Шибенській середній школі, через кілька років її перевели у Воронівецьку восьмирічну. Заочно вчилася у Чернівецькому університеті, стала вчителькою української мови та літератури. Вийшла заміж, народила донечку Ларису. Дуже любила свою роботу, свій предмет, із задоволенням проводила позакласні заходи, ставила вистави.
А далі її доля розпорядилася так: у 80-ому році поїхала додому доглядати батьків. Щоб якось реалізувати свої творчі здібності, багато вишивала. А далі зайнялася ліпленням глиняних фігурок та композицій.
- Знаєте, робити це зовсім непросто, - розказала при зустрічі, - треба любити цю справу, мати велику наполегливість та терпіння. Зразу у мене нічого не виходило, згодом зрозуміла, в чому секрет. До звичайної жовтої глини, щоб вироби з неї не розвалювалися, треба додати коров’яки, тоді це буде міцний матеріал. Якщо їх не додати, після висихання виріб потріскає. Мені подобалося створювати композиції за українськими народними казками, байками Глібова та Крилова, творами Шевченка, Лесі Українки, Пушкіна, Некрасова. Ці теми мене приваблювали і тому, що містили в собі глибокий зміст, моральні повчання. Коли фігурки підсихали, я їх розмальовувала, для деяких шила костюми. Виліпила навіть Андріївську церкву, що в Києві. Там, У Мирополі, брала участь у виставках декоративно-прикладного мистецтва, виставляла свої роботи і в місцевих церкві та школі.
З гордістю показала мені книгу «Мій рідний Мирополь» (Анатолій Кухарук, історико- краєзнавчі нариси). Є тут написано і про неї, народну майстриню Таїсію Луцюк, на  фото вона зі своїми роботами, на іншому – фрагмент її виставки. Перелічені її глиняні композиції: «Наталка –Полтавка» Івана Котляревського, «Лісова пісня» Лесі Українки, Андріївська церква, «Ворона і лисиця», «Сказка о рыбаке и рыбке», «Мужичок с ноготок», «Ріпка», «Лисичка та семеро козенят», «Вовк-панібрат», «Півень і семеро мишенят», «Тече воді з-під явора», «Лебедине озеро», «Червона шапочка», «Білочка», «Олень», «Два півники горох молотили» та інші.
Уже три роки, як поїхала з Мирополя.  Батьків доглянула, але самій вже стало важко собі раду давати,  здоров’я вже не те. З донькою Ларисою  купили хатину в  Турівці, облаштувалися на новому місці.
- Чи думала, що так воно обернеться? Та нічого не вдієш,  сама нічого не можу, ходжу з паличкою. А то все Лариса всюди порається, і в хаті, і на городі, і в садку. Добре, що вона в мене є.
Свої вироби Таїсія Миколаївна забрала з собою. Бо всі вони дорогі її серцю, віддала їм більше  двох десятків літ. Як могла їх покинути? На новому місці розставила їх у шафі, на етажерці, на столі. Говорити про кожний з  них, розказувати байки, казки, декламувати поезії, що спонукали її створити ту чи іншу композицію, може годинами. Хоч йде її вже 84-ий рік.
- Кожна казка, байка містить у собі мораль, - промовляла, - адже йдеться про вічні істини, які не можна заперечити. Хоч сумно мені з того, що настав такий час, коли люди найбільше прагнуть грошей та слави. Так ще в Біблії було написано. Та все це марно, бо багатство, жадоба до грошей – це прах, і рано чи пізно для ненаситних та жадібних він наступить. А жити треба по заповідях Божих, у мирі зі своєю душею та людьми.
А ще журилася, чи пам’ятають її у Воронівцях? Адже навчала української мови та літератури, пропагували її кращі зразки, вчила любити рідну землю, рідну мову, вчила бути чесними, добрими, справедливими, співчутливими до чужого горя сотні учнів. 
Галина Тебенько

 

Категорія: Газета № 29-30 14.04.2016 | Переглядів: 55 | Додав: Korespondent_g | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Форма входу
Пошук
Погода
Календар
«  Квітень 2016  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930
Друзі сайту
  • Теофіпольська районна рада

  • Теофіпольська селищна рада

  • Теофіпольська районна державна адміністрація

  • Статистика

    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0
    Новини України
    Copyright MyCorp © 2017Зробити безкоштовний сайт з uCoz