Понеділок, 24.07.2017, 15:33
Життя Теофіпольщини
Вітаю Вас Гость | RSS
Меню сайту
Архів записів
Головна » 2017 » Травень » 2 » Життя без прикрас
13:56
Життя без прикрас

Все залежить від кожного,

та багато -  і від сільського голови

На відміну від Ільковець ( так і смітник лежить коло струмка, і всім добре), у Воронівцях не побачите смітників, якщо й було десь сміття у невстановленому місці, то до паски його прибрали. Звісно, само не зробилося, люди ж всякі, є совісні, є й інакші – аби зі свого обійстя прибрати. А чого так? Бо сільський голова на своєму місці. Люби, Боже, правду, це про очільника громади Миколу Снігура. Ще ж як тільки заступив на цю посаду, півтора року тому, обійшов Воронівці та Немиринці, застеріг, щоб господарі не засмічували вулиць, розчистили чагарники,  не складали коло себе на дорозі – жому, соломи, піску чи ще чогось. Ясно, що не всім сподобалося, та має бути порядок, а людям треба казати, і не раз,  без цього нічого не буде. 
- Трохи щось зробили, - каже Микола Іванович, - організували прибирання коло громадських закладів, на цвинтарях, попідбілювали дерева, та от сміттєзвалище ще не підгорнули. У нашому господарстві, відділі ТОВ «Україна-2001», бульдозер поломаний. Хоч Василь Пилипчук, його керівник, постійно нас підтримує, бо ж всього  треба,  якоїсь дошки, навіть того  вапна. А за бульдозером я вже звертався вже до директора філії «Рідний край» ПрАТ «Зернопродукт МХП» Володимира Прокопчука, пообіцяв нас виручити, чекаємо, швидше б це зробити.  Є у нас  в громаді багато хороших людей, думають не лише за себе, а й про загальне благо, бо ж сам сільський голова нічого не зробить. Я радий, що небайдужа до проблем громади і наша молодь, студенти. Створили в соціальних мережах групу, спілкуються, обговорюють, як зробити Воронівці та Немиринці кращими. От до паски прибрали автобусну зупинку, допомагали прибирати на сміттєзвалищі. Дійсно, сміття тепер і в селі побільшало, але ж якби люди його хоч трохи сортували, якісь обгортки, папір можна й вдома спалити, а то розлітається кругом по пасовищу, берегах та полях.
За все вболіває голова, і за кладку, і за дороги, і за цвинтар та церкву, до всього йому є діло, кажуть так люди. Визнають, що справжній господар, не пройде мимо якогось безладу чи неподобства. А якщо щось робити, то перший рукави засукує.
- Раз мені люди мені довірили, - ніяковіє від похвали, - зобов’язаний виправдати довір’я, не пересидіти я сюди прийшов. А планів у нас багато: дороги треба підсипати, якби хоч один з трьох наших рекультивованих кар’єрів відкрити, бо такий той відсів дорогий, як його вивезти з Тернопільщини. В цьому році продовжимо робити вуличне освітлення, бо ж освітлюються лише по 300 метрів вулиць у Воронівцях та Немиринцях. До кінця року має бути виготовлений генеральний план, внесе ясність в земельних питаннях. Невирішеним залишається будівництво водогону, проект ще могла б сільська рада оплатити, а вартість робіт з будматеріалами не потягне. Ще ж мучить мене наш будинок культури, зразу я думав, що спільними зусиллями його можна швиденько поремонтувати, виявилося, що не все так просто. Та хочу сказати, що культосвітня робота у Воронівцях пожвавилася, заходи проводяться і в сільській раді,  і надворі. Все залежить від бажання людей працювати.
Поспішав Микола Іванович, в Немиринцях на кладовищі  разом з секретарем Людмилою Воляник,  бухгалтером Наталією Пивоварчук та прихожанами мали пофарбувати фігуру. Проводи ж через день. Добре, що в кожному селі церква є, люди повинні вірити, жити з Богом у душі. От в минулому році за кошти сім’ї Снігурів коло Хресто-Воздвиженської церкви у Воронівцях  збудували арку, ніде в районі такого нема, гарно як.
Розговорилися ми із завідуючою Воронівецькою сільською бібліотекою Любою Сковороднік. Видно, що свою роботу жінка дуже любить, у давньому, ще панському будинку, все, що могла, підліпила, підбілила, щось з дому принесла, всюди тут порядок, хоч дійсно, дуже вбого. Бідкалася, що в таких умовах, приміщення ж не опалюється, книги погано зберігаються. Якби ж вікна нові, чи хоч вхідні двері (де ще такі є?) замінити.
- Хоч бібліотека на балансі відділу культури, - переймалася, - і там на все грошей не вистачає. А сільський голова прийшов, обдивився, пообіцяв хоч трохи нас підтримати. Що сказати, на своєму місці чоловік, дуже толковий, справедливий, має ж бути у селіі хазяїн.
Отож, щоб у громаді був порядок, залежить це від кожного з нас. Та багато залежить і від сільського голови, адже має організувати людей на добрі справи, вирішити те, що пересічна людина не зможе зробити. Лише треба бути наполегливим, ходити та стукати, а не чекати з моря погоди, просто собі пересиджувати день до вечора.
Галина Тебенько

Категорія: Газета № 33-34 27.04.2017 | Переглядів: 38 | Додав: Korespondent_g | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Форма входу
Пошук
Погода
Календар
«  Травень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031
Друзі сайту
  • Теофіпольська районна рада

  • Теофіпольська селищна рада

  • Теофіпольська районна державна адміністрація

  • Статистика

    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0
    Новини України
    Copyright MyCorp © 2017Зробити безкоштовний сайт з uCoz