П`ятниця, 18.08.2017, 13:31
Життя Теофіпольщини
Вітаю Вас Гость | RSS
Меню сайту
Архів записів
Головна » 2016 » Лютий » 4 » Життя, як воно є
11:05
Життя, як воно є

Голубка   моя   з крильми-рушниками

Найбільше моя мама Ніна Хтомівна Волинець хоче, аби її внук, мій син Тарас, повернувся живим з війни. Часто вдивляється у його фото, де він у військовій формі, там, на Сході, боронить рідну землю. Цілує, обіймає  те фото натрудженими руками та плаче. Мобілізували його у квітні минулого року, з того часу не маємо ми спокою, живемо з тривогою у душі. Та просимо Бога, аби змилувався на нами та над всіма родинами, чиї сини зараз на фронті. Бо то ж таки справжній фронт. 
Виповниться мамі 10 лютого  вже 85 років. Набідилася, наробилася за своє довге життя, тепер можна  й прожити, та хворіє, перенесла два інсульти.  Була вона сьомою дитиною у бідній селянській родині Гончаруків. Двоє старших братів  Петро та Павло загинули на війні, один в Білорусії, другий під Берліном. Часто вона згадує, як наші у 44-ому наступали, йшли через Святець, то з матінкою пекли для бійців по три баняки картоплі, бо ж були ті солдатики голодними. Як не було тяжко у післявоєнні роки, та батьки старалися вивчити дітей. То ж старші Андрій, Оксана та Ганна вчилися у вчительському  інституті в Кременці. Не раз вона з  матір’ю туди пішки ходила, харчі носила. Коло батьків так і зосталася, було не до науки, треба було їм допомагати, поратися по хазяйству. Та й в колгосп пішла в 14 років. Все життя проробила у рільничій бригаді, на буряках, 48 років, аж до виходу на пенсію. Колись як було, не  те, що тепер, прорвала-просапала буряки, далі жнива, треба було покоси перевертати, згребки згортати, ожеред скиртувати. І зимою вдома ніхто не сидів, ходили жінки на будівельні роботи, ще ж треба було на курятнику кури різати. За свою працю мала мама багато нагород та подяк.
Заміж  вийшла за сільського хлопця –фронтовика Василя Олексійовича Волинця. Мав наш батько бойові нагороди, дійшов до Берліна, був поранений, жив з осколком біля серця,  з того і рано з світу пішов. Народила  семеро дітей, двоє померли. Батько  робив в колгоспі шофером, на ЗІЛові, КАМАЗі, на автобусі, часто їздив у далекі рейси. Мама зранку до вечора була на роботі, приходила з норми втомлена, а ми - малі, голодні, скоренько варила їсти. По ночах пекла хліб та пиріжки,  треба було і щось корові принести на плечах. Ще ж  вночі і вишивала. Стільки рушників понавишивала! Я не раз собі думаю: коли ж вона спала, як витримувала?
Будували батьки нову хату, було це дуже нелегко. Пам’ятаю, як у день зарплати  мама приносила нам цукерків - кілограм кольорового горошку. Як вділяла кожному з нас жменю, як ми лічили той горошок, і який він був добрий! А вона просила: «Хоч батькові не кажіть!» Бо ж кожна копійка тоді була дорога.
Усіх нас привчила до праці, до наполегливості, вчила бути добрими та справедливими. Дуже любить, аби в хаті були вазони, а на подвір’ї, щоб з весни до морозів цвіли квіти. Хоч вже нездужає, та все заглядає коло них. Живе мама нашими радощами та печалями. Син Василь живе у Хмельницькому, дочки Соня - у Львові, Віра – в Білорусії, коло неї я та менший син Ігор. Тішиться п’ятьма онуками та трьома правнуками. 
Голубко моя сива, трудівнице моя велика! Низько тобі кланяюся за твоє незрадливе материнське серце, за невтомні руки,  за недоспані ночі, за терпіння та любов. Обгорни нас своїми крильми-рушиками, вбережи від біди, покрий благодаттю!
Ольга Пилипчук, 
село Святець 

 

Категорія: Газета № 9-10 4.02.2016 | Переглядів: 127 | Додав: Korespondent_g | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Форма входу
Пошук
Погода
Календар
«  Лютий 2016  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
29
Друзі сайту
  • Теофіпольська районна рада

  • Теофіпольська селищна рада

  • Теофіпольська районна державна адміністрація

  • Статистика

    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0
    Новини України
    Copyright MyCorp © 2017Зробити безкоштовний сайт з uCoz