Неділя, 23.04.2017, 12:53
Життя Теофіпольщини
Вітаю Вас Гость | RSS
Меню сайту
Архів записів
Головна » 2016 » Вересень » 16 » Життя, як воно є
11:10
Життя, як воно є

Для  чого  нам  ЦРЛ?

Особисто я не можу знайти відповіді на це наболіле для мене питання. Сталось так,  що останнім часом я стала частим гостем у нашій районній лікарні. Спочатку в однорічного сина виявили алергію,  довелося  звернулась до нашого дерматолога. Почнемо з того, що я стояла  під кабінетом з дитиною, яка кричала не своїм голосом і покрилась червоними плямами, чекала поки здорові чоловіки пройдуть медогляд. Лікар усе це  бачила,  бо двері були відчинені, проте ні  вона,  ні медсестра не попросила нас зайти, а сказали дочекатись черги. Після року безрезультатного лікування та безсонних ночей нам все таки довелось звернутись до приватного спеціаліста в обласному центрі, який приписав комплексне лікування. Через тиждень дитині стало легше.  Але написати цю статтю мене спонукало не це. Я знову щойно прийшла з нашої лікарні, де як завжди, черги людей і половина порожніх кабінетів (це що в лікарів  вільний графік  роботи і таблиці на дверях з розпорядком робочого дня  тільки  для краси?)
У мене з’явились гострі болі в животі, отож,  потерпівши три дні,  я все таки наважилась звернутись до наших «спеціалістів». Проконсультувавшись у хірурга, терапевта та гінеколога почула багато версій (від  кісти до гострого апендициту). Коли я запитала про можливість пройти УЗД для більш точного діагнозу, то мені відповіли, що до понеділка спеціалістів з УЗД не буде (була всього середа). Мене направили на аналізи, де я здала кров. Сказали почекати 20 хвилин. Через півгодини я звернулась за результатами, у відповідь почула неввічливе «ше нема!».  Тоді працівник лабораторії вийшла, закривши переді мною двері і пішла спокійно обідати з колегами. Терплячи гостру біль, я прочекала ще півгодини і запитала в іншої медсестри, хто  ж буде відповідати, якщо в мене зараз лопне апендицит?  Вона змилувалась і порушила  трапезу медичних працівників,  з-за дверей мені гукнули кількість лейкоцитів, а все інше, сказали, буде пізніше. 
Далі направили на стаціонар в хірургію та призначили капати ліки, в тому числі й  антибіотики майже на 400 грн. Це так і не встановивши діагноз. Як я розумію, так, на всякий випадок. Проте, навіть  не будучи лікарем, я знаю, що при апендициті знеболююче та антибіотики заборонено. Прочекала 40 хвилин -  черговий хірург так і не з’явився. Я пробула у відділенні з підозрою на гострий апендицит до 18.30, лікаря так і не було, тому я просто пішла додому.
Прийшовши в лікарню наступного ранку, я почула від медсестер, що сьогодні лікаря не буде. Один ще у відпусті, другий сьогодні пішов у відпустку.  На третій день було ще веселіше. Коли я знову зранку прийшла у відділення хірургії, де була оформлена на стаціонарне лікування, виявилось, що мене вже виписали і найцікавіше - жоден з лікарів не знав, хто це зробив. Я так зрозуміла, що  мене уже вилікували…..
Пишучи зараз цю статтю, я лише молю Бога, щоб наші «висококваліфіковані» лікарі, як це часто буває, знову помилились в діагнозі, тому що в мене двоє неповнолітніх дітей, а з гострим апендицитом без хірургічного втручання довго не живуть. 
Я знаю, що такі ситуації у нас в цьому так би сказати «лікувально-профілактичному закладі» не поодинокі. Люди постійно обурюються, але позаочі. Скільки ще має постраждати людей через бездіяльність наших лікарів, щоб ми почали говорити?  Не потрібно їх боятись, повірте, гірше вам вже не буде. Це вони, наші лікарі, там для того, щоб допомагати нам, а не ми повинні ходити давати їм милостині, а потім надіятись, що можливо щось із запропонованого в  довжелезному списку ліків нам все таки допоможе. Я нікого не хочу образити, бо  є досвідчені та людяні спеціалісти в нашій лікарні, з добрими і чуйними серцями, але їх дуже мало. А так хочеться, щоб наші діти та люди мали шанс звернутись за кваліфікованою допомогою. Люди, не будьте байдужими, не замовчуйте несправедливість. Від цього залежить життя і здоров’я наших дітей. Зміни в нашій країні необхідні і починати їх потрібно саме нам. А не чекати поки це зроблять в столиці. 
Пацієнтка Теофіпольської ЦРЛ, якій так і не встановили діагноз

 

Категорія: Газета № 73-74 15.09.2016 | Переглядів: 116 | Додав: Korespondent_g | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Форма входу
Пошук
Погода
Календар
«  Вересень 2016  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930
Друзі сайту
  • Теофіпольська районна рада

  • Теофіпольська селищна рада

  • Теофіпольська районна державна адміністрація

  • Статистика

    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0
    Новини України
    Copyright MyCorp © 2017Зробити безкоштовний сайт з uCoz